Авгієви стайні.

АВГІЄВІ СТАЙНІ.

«Одного разу цар Еврисфей доручив Гераклові очистити від гною скотний двір царя Авгія. Батько Авгія бог сонця Геліос дав своєму синові величезні стада: триста білоногих биків, двісті червоних биків і дванадцять биків білих як сніг. А ще один бик мов сонце осявав красою все навколо. Худоба Авгія славилася на весь світ, але де б це стадо не з’являлась, завжди після себе залишало кучі лайна. Двір, дороги, пасовища ніхто, ніколи, не прибирав, земля вкрилася товстим шаром смердючого лайна. От цар і загадав Гераклові вичистити Авгієві стайні від гною за один день. Геракл погодився, а Авгій, для сміху, ще пообіцяв віддати йому десяту частину своїх стад. Ні старший цар Еврисфей, ні молодший цар Авгій не вірили, що за один день можна зробити так багато. Їх «високоповажні» царські голови, навіть уявити собі не могли, як це просто робиться. А Геракл розламав мури, які оточували двір, і спрямував у нього течію двох річок — Алфею і Пенею. Хвилі цих рік ринули з протилежних боків у двір і вмить очистили його від багатовікового бруду. Тоді Геракл заклав розломи в стінах і прийшов до Авгія по обіцяну винагороду. Але скупий Авгій нічого не дав героєві: він знав, що слуга царя Еврисфея не посміє його й пальцем торкнути. Це був сьомий подвиг Геракла. Сьогодні подробиці цієї легенди вже забули, але по світу продовжує гуляти крилатий вислів «авгієві стайні». У переносному значенні вираз стали вживати характеризуючи безладдя, запущені справи.»
«Авгієві стайні» індустріального Донбасу залишились нам у спадок від комуністичного режиму Кремля. Можливість здобути статус незалежної держави і самостійно керувати промисловістю Україна отримала в Біловежській пущі ще 8.12. 1991 року. Але 23 роки знадобилось народу України, щоб не на папері, а де-факто стати незалежним від Москви. У відповідь на суверенітет, Росія анексувала Крим і почала війну на Донбасі, прокладаючи собі сухопутний шлях до Криму. Ця гібридна війна тягнеться вже не один рік і кінця їй не видно. Переговори у Мінську, ініційовані ЕС, нічого не змінили, навпаки тільки довели неспроможність сторін домовлятись цивілізованим шляхом. А про що домовлятись?
Крим - це давня як світ мрія Москви. Відновити кордони Золотої орди намагались всі нащадки Чингизхана. Тут немає нічого нового. На протязі багатьох віків кримські війни вже набули періодичного або перманентного характерів. Після перемог були поразки, поразки спонукали до нових перемог. Звичайно, якщо факт окупації чужого народу і анексію їх земель вважати за перемогу, перемогу розуму. Як казав Уінстон Черчиль: «Будь яка війна — результат череди людських помилок і дурості». Кожна війна це втрата людського життя населення, руйнування економіки цих земель, розквіт соціального хаосу на територіях воєнних сутичок. «Сила є – розуму не потрібно.»
Єдино можливий сухопутний шлях з Москви до Криму, лежить через суверенну територію України. Українська власність цих земель підтверджена всіма можливими міжнародними договорами, усією світовою спільнотою. Але тут, через степи Приазов’я, обмежені з півдня Азовським морем, а з півночі умовною лінією Слобожанських лісів, Кремль вирішив протоптати собі дорогу до Криму. Через землі українського Донбасу. Скорочення від ДОНецький вугільний БАСейн.
Заселення цього краю і боротьба за цю територію почалися синхронно. Ще з давніх часів, починаючи в епохи Великого переселення народів, тут проливалася людська кров. Перших мешканців приазовських степів кочівників-кімерійців воювали племена скіфів. Скіфів вбивали кочеві сарматські племена. Сарматів – Алани. Аланів - Гуни. Гунів - Хозари. І так на протязі багатьох століть. Тут проливали свою кров різні народи: борани, роксолани, авари, болгари, поляни. Слов’янська колонізація цих земель почалася з VIII ст. Територію завоювали племена вятичів, радимічів і северян. З IX ст. з півдня в донецькі степи прийшли тюрки. Зі сходу з’являються половці та печеніги. В XI ст. вслід за печенігами в донецькі степи прийшли торки. Які залишили нам свої назви річок — Тор, Казенний Торець, Кривий Торець, Сухий Торець; своїх поселень — м. Тор (Славянськ), м. КрамаТОРськ, с. ТОРське. І Київські князі частенько ходили туди військовими походами. З нашестям татаро-монгол приазовські степи перетворилися на арену битв Києва з Чингизидами.
Активна колонізація територій Донбасу почалася під час формування Московії. Сюди до Дикого поля переселялись ватаги козаків, будувалися січі, остроги. В печерах крейдяних гір, на правому березі Сіверського Донця в районі Святогорська з’являються перші поселення монахів-відлюдників. Сюди, на літо, приїздили варити сіль «охочі люди». Після Губернської реформи і руйнування Запорізької січи сюди переселялись невдоволені козаки, біглі солдати московського війська, литовські стрільці. Побоюючись цього зброду, Катерина ІІ виділяє кошти на військові поселення сербам и хорватам. Вслід за ними переселились македонці, валахи, молдавани, румуни, болгари, цигани, вірмени, поляки и руські старообрядці. Наприкінці ХVІІІ ст. на Донбас імігрували греки і заснували місто Маріуполь. Козаки варили сіль в Бахмуті і Слов’янску, знайшли вугілля і залізну руду. З тих пір ДОНецький вугільний БАСейн – Донбас, набув світової слави і сюди пішов наплив чумаків з Європи.
Епохальні інвестиції, які вирішили долю Донбасу прийшли з Англії. Тому що в той час Уельс був центром першої промислової революції у всьому світі. А запаси кам'яного вугілля і залізної руди на Донбасі спонукали до будівництва нових найбільших в світі сталеливарних центрів, і вугільних шахт. У 1866 році малоросійському князю Кочубею була надана концесія на будівництво заводу з виробництва залізних рейок із місцевих матеріалів. В 1869 році, за 24 тисячі фунтів стерлінгів, князь поступається правом 55-річному техніку-ливарнику Джону Юзу (Jonh Hughes), керуючому невеличким заводом поблизу Лондона. Уродженець Англії, заснував в степах Азова «Новоросійське (Металургійне) Товариство» кам'яновугільного, залізного та рейкового виробництва. Разом з обладнанням сюди прибуло тисячі англійських фахівців: шахтарі, металурги, залізничники. При заводі з’явилось поселення, а згодом місто Юзівка (тепер Донецьк). Завод працював за повним металургійним циклом, тут вперше в Російській Імперії було запущено 8 коксових печей, освоєне гаряче дуття. Заснований Юзом комбінат став одним з індустріальних центрів Російської Імперії. У 1913 році в Юзівці вироблялось 74% заліза Російської імперії.
Англійські інвестиції і новітні технології, стали символом велетенської сили Геракла, які навели мир і лад на землях Донбасу. Вони непомітним божественним провидінням, припинили міжусобні війни, закінчили міжнаціональні конфлікти, припинилося дурнувате кровопролиття. Люди отримали цікаву роботу, гарний заробіток, житло і сімейне благополуччя. Більше того, вони зумовили ще більший приріст населення Донбасу. Сюди потягнулись каравани висококваліфікованих фахівців з усього світу. На порозі ХХ ст. споконвічно багатонаціональний край прийняв сотні тисяч емігрантів. Згідно Першого загального перепису населення Російської імперії 1897 року більшість на Донбасі складало україномовне населення(малороси) 710 613 - 62,5 %, другими за чисельністю були великороси 275 274 - 24,2 %, решту складали, греки 48 452 - 4,2 %, німці 33 774 - 3,0 %, євреї 22 416 - 2,0 %, татари 15 992 - 1,4 %, білоруси 11 061 - 1,0 %.
На початку ХХ ст. розвалилася Російська імперія. З’явилась Українська народна республіка з центром в Харкові. В роки Громадянської війни Юзівка була захоплена німецькими окупантами і білогвардійцями. Радянська Влада тут була встановлена за активної участі Йосипа Віссаріоновича Сталіна в грудні 1919 року. «Сталин являлся председателем. РККА Военного совета Северо-Кавказского военного округа (июнь-сентябрь 1918 года), членом Реввоенсовета Южного фронта (сентябрь-октябрь 1918 г.), членом Реввоенсовета Республики и представителем ВЦИК в Совете рабочей и крестьянской обороны (октябрь 1918 г. — июль 1919 г., май 1920 г. — апрель 1922 г.), членом Реввоенсовета Западного фронта и чрезвычайным уполномоченным Совета рабочей и крестьянской обороны (июль-сентябрь 1919 г.), членом Реввоенсовета Южного фронта.»
Донбас опинився на території України. Але навіть ще тоді, коли фізіономія Центральної ради УНР не виглядала відверто націоналістичною, серед багатьох мешканців Донбасу виникала думка про те, щоб залишити Україну виживати в її дрібнобуржуазному націоналізмі саму і обмежити українську владу тереном Донецького басейну. Страху, вогню і розбрату серед населення Донбасу додала Українська повстанська армія батька Махна. Її територіальне розташування відгородило Донбас від Києва. Для шахтарів, Гуляй поле стало уособленням всієї України. Тоді думку про автономію живо підхопили люмпени та представники донецького пролетаріату. Серед мешканців почав розповсюджуватись особливий місцевий сепаратизм і почалося вікове протистояння Донбасу і України. Комуністична партійна ідеологія підхопила ідею сепаратизму, поступово нав’язала всьому населенню Донбасу думки про його зверхність над українцями. Проголосила свою недовіру і зневажливе, а інколи навіть вороже ставлення до всього "українського". Такі думки, що виникли ще під час Великої Жовтневої Революції 1917 р. продовжують і далі бродити в головах співвітчизників-товаришів з Донбасу.
В радянський період завершився процес етногенезу особливого регіонального соціуму Донбасу. Час чисельного домінування україномовних малоросів закінчився голодомором 32-33 років. Безліч неспростовних фактів свідчать про свідомо організований злочин Кремля, направлений проти україномовного населення. Географія Голодомору цілком співпадає з межами земель, де компактно мешкали українці. Всі без виключення україномовні села Донбасу отримали «чорні дошки». Зате працівники промислових підприємств, де більшість була проросійська, були захищені від голодомору картковою системою надання продовольчих товарів. Норми були такі, що навряд чи дозволяли ділитися з україномовними селянами. На адміністративному кордоні між Донбасом і Росією облаштувалися війська, які розстрілювали біженців з голодного краю. Пересічному селянину вижити можна було тільки в копальні з кайлом в руках. Всіх успішних сільських господарів охрестили куркулями - ворогами народу. Згодом куркуль став уособленням всього українського в головах пролетаріату Донбасу.
В сільських громадах приазовських степів, як і в будь якому гурті, завжди можна знайти виключення, про яке кажуть: «Тільки пить та гулять, а до роботи руки болять». Коли почалася індустріалізація за рахунок Голодомору селян, радянська влада свідомо зробила ставку на це виключний непотріб. І цей людський непотріб, за цілковитої підтримці Кремля отримав владу, розгулявся кровавим терором по Україні. Колишні ледарі, злидні і нероби перетворилися в вбивць- експропріаторів. Вони сталим уособленням комуністичного режиму в головах україномовних селян України. Громадянська війна на початку ХХ ст. знов принесла на Донбас людське кровопролиття, розбрат, руйнування економіки і хаос в суспільство.
Після громадянської війни шахтний фонд вугільної промисловості знаходився в катастрофічному стані. Гірничі виробки були затоплені водою, більша частина їх стали зовсім непридатними для видобутку через обвал гірських порід. В двадцяті роки, двадцятого сторіччя, коли в Америці почалася друга промислова технологічна революція на основі винаходу Миколи Тесла електрики. ЦК РКП(б) прийняла череду постанов про відновлення «Новоросійського (Металургійного) Товариства» Юза. Сер Джон не дожив до розвалу його дітища, він помер ще в 1889 році в Санкт-Петербурзі. Похований в Лондоні, на цвинтарі Західний Норвуд.
Тепер пора розкрити страшну тайну Кремля. Всю сучасну промисловість Донбасу спроектували фахівці Сполучених Штатів Америки. США своїми кораблями привезли обладнання і спеціалістів, які керували Індустріалізацією СРСР. А в обмін вивезли продовольче зерно здобуте Московською політикою Голодомору. Почавши Індустріалізацію СРСР з Донбасу, вони постачали обладнання на Харьківський та Сталінградський тракторні заводи, всього 546 заводів!!! Всі знакові підприємства Сходу України були спроектовані і обладнані США: фірма Альберта Канна, архітектора заводів Форда діяла в Москві під вивіскою «НИИ Госпроектстрой». Х’ю Купер – американський будівельник гідроспоруд і головний «консультант» Дніпробуду, збудував ДніпроГЭС. 8 турбін поставлено американською компанією Newport News Shipbuilding and Drydock Company, а 5 генераторів – Дженерал Электрик. Так, по проекту США відбудовувався Схід України, де працювали близько 15 мільйонів чоловік. Але в 1924 році Юзівка була перейменована в Сталіно. Справедлівіше було б увіковічити Альберта Канна, або Купера. Але історичні фальсифікації Кремля перевернули свідомість Донеччан з ніг на голову. Завдяки брехливій інтерпретації історії відновлення Донбасу, Йосип Сталін став уособленням статку і благополуччя в головах несвідомих шахтарів і ливарників південного сходу України. А на справді Сталін ніякого відношення до шахтарської, ливарської чи рудної справи ніколи не мав, тим паче до електрики.
Друга світова війна, яка прийшла на Донбас разом з німцями, знов створила соціальний конфлікт між україномовними селянами і радянським пролетаріатом. План німецьких націонал-соціалістів з самого початку передбачав залучення робочої сили з місцевого населення. Трудова політика фашистів була тісно пов’язана з продовольчою політикою в регіоні. Стратегія Гітлера передбачала забезпечення безперебійного постачання своїх військ місцевим продовольством, за рахунок вибіркового знищення голодом місцевого населення. Перш за всіх знищували населення, яке перебувало на продуктовому утриманні рейху, тобто великих міст індустріальних районів Донбасу. В той час як сільським україномовним виробникам, залишали харчі для самозабезпечення, на відміну від довоєнної політики Сталінської Індустріалізації-Голодомору.
ХХ сторіччя на Донбасі проходило під гаслами урбанізації та розвитку масових комунікацій. Після знищення україномовних куркулів сюди продовжують їхати ментальні росіяни. Із Західної області РРФСР (нині - Брянська) - 109 ешелонів, з Центрально-Чорноземної області Росії (нині - Воронезька, Курська, Тамбовська, Пензенська) - 80 ешелонів, з Іванівської - 44 ешелони, із Білоруської РСР - 61 ешелон, з Горьківської області - 35 ешелонів з людьми. Загалом приїхало близько чверті мільйона осіб. У населення, яке мінімум у другому поколінні розмовляє на російсько-українському суржику і засвоїло одні й ті ж ментальні й поведінкові моделі життя, ніяких реальних культурних відмінностей між потомками українців і росіян не залишилось. Донбас – це багатомовний регіон, і в ньому ще збереглися носії української мови, але вони вже відносяться до нацменшин, як кавказці , татари чи греки. Традиційні етнічні ідентифікації краю набули особливого, суто Донбаського, кримінально-реліктового і маргінального характеру.
«Коли Геракл підходив до земель, де правив цар Авгій, чисельні терикони навозу височіли над його стайнями, страшний смрад вдарив йому в носа, і різав очі. Він майже втратив свідомість, але внутрішня сила, чи почуття боргу перед людьми повернули його до тями. Він точно переконався, що довгі десятиріччя, цар Авгій не прибирав навозу, який його стада залишали кожен день на стайні, на пшеничних полях, і берегах озер і річок. Всі сільськогосподарські угіддя стали такими брудними, що ніякий урожай неможна було там ростити. Навіть трава і та набула кольору коров’ячих «коржиків». Пастухи, худоба, стайні, двір, степи, озера і річки перетворилися в розплідники зарази. Як наслідок безладу Авгія, землі навколо стаєнь були отруєні, зараза розповсюджувалась навкруги, віднімаючи людські життя.
Геракл рішуче пішов у царські палати, розбудив Авгія і розповів йому про свої наміри. Почувши, що Геракл готовий вичистити його засраний двір. Авгій висловив сумнів і недовіру:
— Ты говоришь, что выполнишь эту труднейшую задачу без всякого вознаграждения? — спитав підозріло цар.
— Я никому не доверяю, особенно подобным хвастунам. Хитрый план ты задумал, Геракл, наверное хочешь отнять у меня мой трон. О таких людях, которые добровольно пожелали бы служить миру без награды, я не слышал. Впрочем, я готов приветствовать любого дурака, который согласится мне помочь. Но надо заключить между нами письменное соглашение об асоциации, где всё подробно пропишем, и официально закрепим подписями. Иначе меня ославят мои подданые пастухи, как глупого царя. Если ты за один день сделаешь то, что обещаешь, одна десятая моего огромного стада вместе с пастухами будет твоя; но если ты потерпишь неудачу, твоя жизнь и судьба окажутся в моих руках. Конечно, я не думаю, что ты выполнишь то, что обещаешь, но можешь испытать своё умение и моё терпение. А пока готовятся документы пойди и определи фронт работ.
Геракл пішов з царських палат. Він йшов мимо тереконів лайна, калюж сечі, по розбитій дорозі і бачив тільки вози, переповнені мертвими тілами пастухів і худоби - жертв безладдя. В ту хвилину, Геракл готовий був підписати будь яку угоду, про асоціацію, членство, да будь яку угоду навіть з самим чортом лисим, аби припинити мор населення і всього живого на своїй землі.
Уважно роздивившись місцевість, він помітив, що поблизу, стайні, тече дві річки, Алфей и Пеней. Коли він вийшов на берег, в його голові щось торкнуло і рішення проблемо прийшло само собою. Не покладаючи рук працював Геракл, і на кінець, ціною великих зусиль, йому вдалося повернути течію рік в протилежну сторону от того русла, по якому вони текли багато сторіччь. Вода двох річок потекла прямо через повні лайна обори царя Авгія. Брудні потоки знесли весь накопичений десятиліттями безлад. Царство було очищено від смертельної зарази. За один день неможлива задача була вирішена.
Коли Геракл, повністю задоволений своєю працею, і її результатом, повернувся до царя, той був шалений від злості:
— Ты добился успеха хитростью, — заверещав цар в гніві. — Это реки сделали всю работу, не ты! Это обман — забирать у меня мой скот, это заговор против моего могущества и трона. Ты не получишь свою награду. Убирайся прочь, а не то я отрублю тебе голову.
Так розлючене хамло, вигнало великого винахідника за межі свого царства. Більше того він з переляку наказав своїм пастухам ні за яких умов, ніколи не пускати все сучасне на свої кордони. Після виконання поставленої перед ним задачу, людський син і син божий, повернувся туди, звідки прийшов. Він зрозумів, що договори укладені зі злом, брехнею і іншим людським непотребом не варті паперу на якому вони написані. Він збудував величезний мур на кордоні з імперією брехні і зла, щоб не було видно лайно і чути сморід з того царства безладу.»
Десь у високому світі існує школа думки, котра відстежує і аналізує всі надбання культури різних народів, те що ми називаємо Народною Мудрістю. Вона викладається нащадкам у формі поклоніння тваринам, природним явищам, містеріям високого або низинного толку. Великими зусиллями поколінь, добираючи потрібні деталі, вона доводить своїм дітям розуміння того важливого, що відрізняє людину від тварини. Людина – боже творіння, бог наділив його розумом і владою над всім живим на нашій землі. Чим більше освіти, тим глибше людина проникає в таємниці природи.
В середньовіччя кам’яне вугілля було об’єктом поклоніння богів, а зараз ця копалина перетворюється у брудний непотріб. Одне діло — підкоряється сліпій силі, інше — потребує інтелекту і досвіду декількох поколінь. Виникає потреба мати власний погляд на те що відбувається в сучасному світі, помічаючи і розуміючи деталі і наслідки світових тенденцій. Пращури шлють сучасникам з потойбічного світу сигнали у вигляді легенд про всемогутніх Богів, або про безмозглих тварин. Пам’ятки історії побудовані в далекому минулому, сьогодні або підтверджують, або спростовують, ті зашифровані сигнали предків. Матеріальна спадщина доводить правду або спростовує брехню попередників. Час лікує тільки тих, хто прагне лікуватися. Решта помирає. Безслідно зникає в минулому. Може вперше в історії нашої нації, з’явилось достатньо розумних людей, здатних передбачати наступні історичні події, протистояти їм, або підтримувати ці природні процеси. Передбачати початок цих процесів, з повним розумінням природного алгоритму заснованого досвідом наших пращурів.
Зараз на Донбасі, знов громадянська війна. Втретє на межі тисячоліть відбувається те ж саме. На моє глибоке переконання, українській армії не варто першими відновлювати воєнні дії і з звірячою силою штурмувати Донбас. Боги не радять. Звичайно, є теоретична ймовірність, що таким звірячим способом цю війну якось вдасться виграти. Загине багато людей, економіка Донбасу повернеться до рівня свого народження. На поріг ХІХ сторіччя. А хто все це буде відбудовувати? Москва? Київ? Да ні разу в історії Донбасу такого не було, і не буде. Донбас будували Геракли світової промисловості, а не царі - бездарі. Перша промислова революція прийшла на Донбас з англійцем Юзом. Друга промислова, або технологічна революція відбудовувала Донбас за допомогою фахівців з США. Третя промислова, комп’ютерна революція, яка автоматизувала більшість індустріальних центрів всього світу пройшла мимо Донбасу.
Сьогодні, коли постіндустріальні держави стоять на порозі четвертої промислової революції, провідні підприємства Донбасу, Харкова, Луганська розвалилися и перестали носити звання високотехнологічних, в виробничих корпусах розташувалися супермаркети, які торгують заморськими товарами невідомої якості. Нашому народу ніде працювати, ніде заробляти на життя, окрім війни.
Цар, як що навіть і захоче, то не зможе дати Донбасу того чого в нього ніколи не було, не має, і навряд чи скоро з’явиться. Росія не має а ні фінансової, а ні технологічної можливості відновити індустріальну славу Донбасу. Цар може і підтримує вогонь війни. Йому не потрібен Донбас, він прорубує шлях до Криму. Все інше брехня. Який дурень буде продавати вугілля Донецького вугільного басейну за ціною 300 $, коли світова ціна на вугілля не перевищує 50 $? До речі, 18 грудня 2015 року закрили останню шахту в Англії, близнятко шахт Донбасу. Імперія зла і обману не хоче щоб на шляху з Москви до Криму будувались сучасні заводи, компрометує донецький край перед джерелом нових технологій. Виставляє мешканців Донбасу в негативному світі перед усім божим миром! Четверту промислову революцію на Донбас прийде з Гераклом, а не Авгіем!
Український народ, під час Євромайдану, звернувся до світової спільноти з проханням допомогти вичистить комуністичні стайні Донбасу, які ми спадкували від СРСР. Вже давно пора видобувати свій сучасний сланцевий газ. Який «божим провидінням» підніме металургійну галузь і решту заводів важкого машинобудування. За прикладом агропромислового комплексу України, придбати обладнання здатне будувати сучасні електромобілі, електровози, сонячні і вітряні генератори, сучасні засоби зв’язку, обчислювальну техніку і т.д. і т.п. Перекувати мечі на орала здатна тільки нова промислова революція.
Р.S. Індустрія 4.0 - це виробництво товарів індивідуально орієнтованих на певного конкретного споживача завдяки мережі Інтернет.