"Кому мешали эти бочки" (продовження)

Кабінет Міністрів України — найвищий орган виконавчої влади в Україні. Прем’єр-міністр призначається Президентом України за погодженням більшості голосів депутатів Верховної Ради України.

Державне регулювання створило штучну модель ринку, яка направлена на знищення природного регулювання якості товару, попитом і пропозицією. Покупці, в особі певних клерків державного фонду, або бізнесмени стимульовані на експорт, гарантовано куплять у сільгоспвиробника все збіжжя, будь якої якості, і «сливи» і «лимони», за достойну ціну, яка влаштовує тільки продавців лимонів. Але виробники слив весною, літом і восени понесли значні втрати і не можуть продати свої сливи нижче своїх витрат, зібраний урожай слив треба зберігати, його в кишеню не положиш. Сливи з поля вже завезені на ХПП, а за зберігання треба платити, витрати ростуть, а ціна з ростом врожайності падає. Виникає ситуація, яку в шахах називають «цугцванг» - любий крок призводить до поразки, в нашому випадку до втрат, з часом все більших. Тому продавці слив вимушені продавати сливи за ціною лимонів.

Треба зазначити, що крім держави, купити «СЛИВИ», можуть і бажають окремі пекарі-підприємці, які можуть і бажають пекти хліби високого ґатунку, але як відрізнити «СЛИВИ» від «ЛИМОНІВ» без лабораторії, вартість якої перевищує річний баланс малого і середнього підприємця-покупця? Напевно тільки випадок, або давні перевірені виробничі зв’язки дозволять господарювати в таких умовах.

Державна регуляторна політика поставила задачу для хлібороба за умовами: Держава проводить закупівлю у сільгоспвиробника дорожчих «слив» і дешевих «лимонів» за умовною ціною 1200 і 1000 дол відповідно. Врожайність «слив» - 25-30 Це/Га, а врожайність «лимонів» - 70-90 Це/Га. Що буде сіяти сільгоспвиробник, якщо валовий дохід від продажу «слив» складе 30-36 тис.дол з гектара, а від продажу «лимонів» 70-90 тис.дол. з того ж самого гектара? Сіяти треба навесні, витрачати кошти теж мінімум за півроку до отримання доходу. Сливи виростуть восени із насіння слив, а лимони з насіння лимонів. Що посієш - те і пожнеш. Напевно, що настане час, коли бажаючих сіяти сливи не знайдеться взагалі. Ринок слив приречений на вимирання. Вже вирубаються старі і молоді паростки слив, на їх місці з’являються розсадники лимонів. Технології, за якими вирощувались сливи втрачаються. Посівні площі екологічно чистих слив руйнуються технологами виробництва лимонів. І це в той час, коли рівень розвитку ринку лимонів, стимулюється рівнем мотивації уряду України. Чим більша мотивація, тим більші втрати бюджету, тим вищий рівень доходу продавців лимонів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2008 року №373 «Про затвердження Порядку формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання» визначено порядок формування ціни на продовольчі товари. Оптовою ціною продовольчого товару, згідно з постановою № 373, визнається економічно обґрунтована вартість одиниці продовольчого товару, розрахована на підставі повної планованої собівартості виробництва з урахуванням визначеного уповноваженим органом з регулювання цін нормативу рентабельності без податку на додану вартість або інших податків, зборів, що нараховуються суб'єкту господарювання - покупцеві товару. Оптова ціна продовольчого товару складається з повної планованої собівартості виробництва, визначеної на підставі економічно обґрунтованих планованих витрат на одиницю калькулювання собівартості продовольчого товару та прибутку у межах нормативу рентабельності, визначеного уповноваженим органом з регулювання цін, і розраховується за формулою:

Ц = ВС + Ва + Вз + Вф + П,
• Ц - встановлена виробником ціна;
• ВС - планована виробнича собівартість продовольчого товару;
• Ва - плановані адміністративні витрати;
• Вз - плановані витрати зі збуту товару;
• Вф - плановані фінансові витрати, пов'язані з виробництвом товару;
• П - сума прибутку.

Оптова ціна на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, відображається у декларації, форма якої затверджена наказом Міністерства економіки від 13 серпня 2008 року №341 «Про затвердження форми декларації про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, та Інструкції про заповнення і застосування декларації про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання» (далі - наказ №341).

Рада Міністрів АРК Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації встановлюють граничні норми рентабельності та ціни на продовольчі товари у межах своїх повноважень на адміністративних територіях, підпорядкованих їм. Такі ціни повинні бути закріплені у відповідних нормативних документах на рівні голів державних адміністрацій. Дія нормативно-правових документів поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців, які провадять діяльність з виробництва та/або реалізації продовольчих товарів у відповідному регіоні.

Для таких суб’єктів господарювання, крім уже вищезазначених граничних торговельних надбавок до оптової ціни виробника (митної вартості) на борошно, хліб, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, олію соняшникову, яйця курячі та до конкурсної ціни на м’ясо реалізоване з державного резерву, відповідно до постанови №266, у розмірі не вище 15 та 10% відповідно, розпорядженням № 53 також встановлено:
• граничні рівні рентабельності виробництва борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту, борошна житнього обдирного - до 7%;
• граничні рівні рентабельності виробництва хліба вагою більш як 500 г з борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту та їх суміші, борошна житнього та суміші борошна пшеничного та житнього простої рецептури (борошно, дріжджі, сіль, вода) без додавання цукру, жиру, інших наповнювачів - до 5%;
• граничні рівні рентабельності виробництва хліба і хлібобулочних виробів для діабетиків - до 5%;
• граничні рівні рентабельності пакування (фасування) продовольчих товарів, щодо яких запроваджене державне регулювання цін, без урахування вартості сировини не вище 10%.

Запроваджується регулювання оптово-відпускних цін на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, крупи гречані, яловичину, свинину, м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко коров'яче питне (пастеризоване, фасоване у плівку), сир, сметану, масло вершкове, яйця курячі, цукор, олію соняшникову шляхом декларування їх зміни відповідно до Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 року №1222 (далі - постанова №1222).

Хочу звернути увагу, що ніде ні в одній інструкції уряду не згадуються соціально-економічні непрямі витрати на одиницю товару масового споживання.
Виробництво хліба теж регулюється законодавчо встановленою максимальною ціною, дорожче за яку продавець-виробник, не має права його продавати. Ціни на хліб простої рецептури повинні залишатися стабільними. Регулятивні максимальні ціни - це вимога уряду забезпечити населення дешевим «соціальним» хлібом. Дешевшим за природну ринкову. Фактично максимальна ціна - завжди нижче ринкової. Тому витрати на сировину, рецептури, технології виробництва хліба мають бути відповідними. Сировина з якої готується соціальний хліб не може бути вищої якості, бо якість дорого коштує. Технології автоматизовані, «людський фактор» зведений до мінімуму. Рецептури прості, примітивні: вода, дріжджі, борошно, сіль. Таким чином соціальний сорт хліба простої рецептури виготовити можливо тільки з лимонів, і для простоти сприйняття ім’я його – «вижимки».

Ціна кілограму «соціального» хліба простої рецептури(вижимки): складається з прямих витрат, непрямих витрат і планової норми прибутку. Згідно умовної рецептури, яка використовується для перевірки якості борошна, прямі витрати на кілограм хліба складають: 650 г борошна 2 сорту, 300 мл води, 7 г солі и 14 г дріжджів. Непрямі витрати складають: вартість енергоносіїв, газ, електроенергія, солярка, мазут або інше; заробітна плата, соціальний внесок; накладні витрати, комунальні платежі і інші, на кожному підприємстві різні. В середньому по хлібопекарній галузі непрямі витрати підприємства складають 70 %, і пропорційно розподіляються на весь обсяг продажу. Чим більше непрямих витрат, і менші продажі, тим більша ціна одиниці. Крім того потрібно врахувати дію зовнішніх, непередбачуваних умов, конкуренцію в плановій нормі рентабельності, або прибутковості умовно 10 %. Для показовості суті впливу непрямих витрат на ціну, зробимо умовний розрахунок собівартості одного кілограму вижимки на прикладі рецептури тестової перевірки якості пшеничного борошна стандартами України. Можна взяти фактичну собівартість, певної рецептури, певного виробника, але щоб нікого не образити розрахунок умовний, теоретичний:

Перший стовбчик-Найменування витрат, другий-Од. виміру,Третій Кількість згідно рецептури,4- Ціна одиниці витрат, 5- Вартість прямих витрат на 1 кг хліба
Пшеничне борошно 2 Кг. 0,650 3,00 1,95
Вода (з крану ЖКГ) Л. 0,300 - Віднесем до непрямих
Сіль Кг. 0,007 10,00 0,07
Дріжджі Кг. 0,014 6,00 0,08
Всього Грн. 2,10

Умовно, непрямі витрати 70 % собівартості, то прямі 30% = 2,1, вартість непрямих витрат складає 2,1 : 30 х 70 = 4,9. 100 % собівартості буде 2,1 + 4,9 = 7. Плановий прибуток 10 % = 0,7 Розрахункова ціна 1 кг вижимки складе 2,1 + 4,9 + 0,7 = 7,7 грн. Проаналізуємо, як загальний обсяг продажу лимонного соку впливає на величину непрямих витрат в розрахунку ціни 1 кг вижимки. Умовно за середній обсяг продажу приймемо 1 тону. Всього вартість доходу від продажу тони хліба простої рецептури складе 7700 грн., в т.ч. вартість прямих витрат складе 2,1 тис. грн., непрямих витрат – 4,9 тис. грн., прибуток 0,7 тис. грн. податки умовно відсутні.

Непрямі витрати - це такі витрати, які по своїй суті соціально-економічні, в своєму загальному об’ємі в певний період не змінюються, або змінюються в діапазоні до 10%. Якщо відбуваються зміни більше 10% то це вже криза. Наприклад підвищення ціни на російський газ, або падіння рівня середньої заробітної плати в державі. Яскраво їх проявляє фонд заробітної плати певного хлібозаводу, продав - не продав бізнесмен-продавець(чоловік-економіст) вироблену продукцію, а заплати робітнику-найманцю, але теж чоловіку-економісту зарплату. За утримання приміщення пекарні - заплати, за енергоносії - заплати і тому подібних витрат безліч.

Непрямі витрати умовно постійні в певний період часу, під час поступового розвитку соціальної економіки. Економія непрямих витрат, це складна справа, пов’язана з ринковими умовами виробництва: цінами на енергоносії, зарплатою робітників, експлуатацією приміщення, комунальних платежів. Змінити соціально-економічні непрямі витрати окремому підприємцю край складно, а частіше неможливо. Справа державних органів виконавчої влади, зменшувати, або оптимізувати соціально-економічні витрати для всієї національної економіки. Але першими треба забезпечити виробників товарів масового споживання, які регулюються максимальними цінами відповідними непрямими витратами. Уряд повинен забезпечити доступними енергоносіями, відповідними комунальними послугами, встановити оптимальний рівень мінімальної заробітної плати в державі, забезпечити виконання усіма Чоловіками чинного законодавства.
В розрахунках оптимальних цін на товари масового споживання, непрямі витрати щільно пов’язані з обсягом продажу цього товару. Їх рівень співвідношення суттєво впливає на ціну одиниці. Непрямі витрати діляться на загальний обсяг продажу, і таким чином переносяться ціну виробленого продукту. Для показовості впливу обсягу виробництва на ціну одиниці, зробимо 7 розрахунків оптимальної ціни кілограму вижимки, у співвідношенні до умовно незмінних непрямих витрат.

Розрахунок планових оптимальних цін 1 кг. вижимки.

Розрахунки 1 2 3 4 5 6 7
Обсяг продажу кг.10 50 100 500 1000 5000 10000
Прямі витрати
всього/од 21/2,1 105/2,1 210/2,1 1050/2,1 2 100/2,1 10 500/2,1 21 000/2,1
Непрямі витрати
всього/ 4900/ 4900/ 4900/ 4900/ 4900/ 4900/ 4900/
одиниці 490 98 49 9,8 4,9 0,98 0,49
Собівартість
всього/ 4921/ 5005/ 5110/ 5950/ 7 000/ 15400/ 25900/
одиниці 492,1 100,1 51,1 11,9 7,0 3,08 2,59

Прибутку в од 49,21 10,01 5,11 1,19 0,7 0,308 0,259

Ціна 1 кг. 541,31 110,11 56,21 13,09 7,7 3,388 2,849

Для поняття рівня зворотного зв’язку умовно постійним буде обсяг продажу вижимки, а змінюватиметься об’єм непрямих витрат. Вплив збільшення, або економії непрямих витрат на ціну кілограма вижимки, значно менший, через однотипну державну стандартизацію всіх хлібозаводів, є виключення, але вони тільки підтверджують правило.

Розрахунки 8 9 10 11 12 13 14
Обсяг продажу
кг. 1000 1000 1000 1000 1000 1000 1000
Прямі витрати
одиниця 2,1 2,1 2,1 2,1 2,1 2,1 2,1
Непрямі витрати
всього/ од 1000/1,0 2000/2,0 3000/3,0 4000/4,0 4900/4,9 6000/6,0 7900/7,9
Собівартість
всього/од 4921/3,1 5005/4,1 5110/5,1 5050/6,1 7 000/7,0 16500/8,1 25900/10
Прибутку
в одиниці 0,31 0,41 0,51 0,61 0,7 0,81 0,10

Ціна 1 кг. 3,41 4,51 5,61 6,61 7,7 8,91 10,10

Аналізуючи розрахунки ми відкинемо перші три калькуляції з двох причин: по-перше нести витрати в розмірі трохи менше 5 тис. грн на утримання хлібозаводу, раді виробництва 10-100 кг вижимки, який принесе трохи більше 5 тис. грн доходу від продажу, не буде жодний підприємець (чоловік-економіст). По-друге купувати 1 кг вижимки за ціною від 50 до 500 грн. при мінімальній заробітній платі в 1200 грн. не буде жодний покупець, він теж економний. Вижимки за такою ціною недосяжно дорогі для масового споживача.

Калькуляції 4 і 5 ще можна розглядати, але бізнесмен в такому випадку мотивований більше, ніж покупець, він несе відносно великі витрати 5 тис. грн., але і отримує близько 6-7 тис. грн. доходу. Покупець, на Великдень, може собі дозволити пару кілограм, але один раз на рік, не частіше. Щоб продати 500-1000 кілограм продукції потрібно щоб якість була вище ніж передбачено стандартами вижимки, по такій ціні покупець бажає купити сливовий нектар, виготовлений із слив, а не лимонів. Він має кращий вигляд, смачніший, корисний, більш якісний. Один раз вижимки, щось на кшталт «корінців» із казки Про мужика і ведмедя, можно «втюхать» ведмедю з «лісу», але ведмідь скоштує і «заламає» продавця цієї вижимки і навіть виробника лимонів. Придбання вижимки по ціні нектару викликає бажання «заламати» продавця разом з магазином і урядом. Чоловіки виховані на загальних принципах, морально-етичному Кодексу строітєля комунізму, чи християнських заповітах, не сприймають об’єктивну дію прихованої – Асиметричної інформації і перетворюються на мужиків і ведмедів. Субпасіонарії, бурчать на базарі: «Дивись, учора жито під лісом сіяв, а сьогодні - тебе намагається в дурні пошити». А Ведмеді, з більшою пасіонарністю «ламають» таких недороблених «катал-наперсточників».

Але, повернемось до теми розрахунків. Калькуляції 6 і 7 демонструють, що покупці при мінімальній заробітній платі 1200 грн. здатні купувати вижимки, і готові їх постійно купувати у цього виробника, товар відповідає стандартам вижимки, і «по кишені» більшості. І виробник-продавець теж з прибутками, інвестувавши у виробництво 15-25 тис. грн. він отримає від 17 до 28 тис. грн. доходу. Слід зазначити, що при таких доходах, підвищаться непрямі витрати на суму премій за перевиконання плану продажу, але прямі витрати на одиницю залишаються незмінними.

А що з сливовим нектаром? Його кількість на ринку меншає, але його ще можуть і хочуть придбати окремі покупці. Для того щоб зробити сливовий нектар потрібні сливи, а не лимони. На ринку де діють мінімальні інтервенційні ціни, розвиток отримує виробництво лимонів, і виникає дефіцит слив. Не мотивований державними інтервенціями ринок високоякісних слив підняв ціну слив - вдвічі. Собівартість сливового нектару теж зросте: якісніше обладнання, вишукані рецептури не можуть бути дешевими. Тому прямі витрати на виробництво нектару вдвічі перевищують прямі витрати на виробництво лимонного соку і складають 4 грн. Порівнюючи взаємозв’язок непрямих витрат з обсягом продажу в відповідних розрахунках 4,5 для нектару і 6,7 для вижимки вираховуємо пропорцію 1 до 10. На ринку масового споживання на 10 кілограмів вижимки продається 1 кілограм нектару. Відношення непрямих витрат до прямих складає: 9,8 : 2,1 = 4,7 і 4,9 : 2,1 = 2,3, тобто непрямі витрати при відповідному співвідношенні обсягу продажу і непрямих витрат більше прямих в 2,3 або в 4,7 рази. Тому непрямі витрати при продажу 1 т нектару складуть 4х2,3=9,2 грн., а при максимальному продажу 2х4,7=9,4 грн. відповідно. Округлюємо до 9 грн. Додамо компенсацію впливу ринкових умов у вигляді норми прибутковості 10 %, так само, як і для вижимки.

Розрахункова оптимальна ціна 1 кг. нектару складає:

Найменування Од. Кількість Ціна Вартість прямих
витрат виміру згідно рецептури одиниці витрат на 1 кг хліба

Пшеничне
борошно Кг. 0,650 4,50 2,93

Вода (з крану ЖКГ) Л. 0,300 - Віднесем до непрямих

Сіль Кг. 0,007 10,00 0,07

Дріжджі Кг. 0,014 6,00 0,08

Всього прямих Грн. 3,08

Непрямі витрати Грн. 9,00

Прибуток 10% грн 1,21

Ціна 1 кг 13,29

Чоловіки економісти перечитайте знов і знов, що я написав. Особливо, зверніть увагу на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2008 року №373 в формулі оптової ціни(Ц = ВС + Ва + Вз + Вф + П), яка є підставою для визначення оптової ціни вижимки, відсутня графа непрямих соціально-економічних витрат, цей край важливий економічний показник собівартості – відсутній. Його основоположний вплив на ціну одиниці не враховується взагалі. Держава «забула» передбачити основний показник визначення собівартості одиниці продуктів масового споживання: відношення непрямих соціально-економічних витрат до загального обсягу продажу. Держава «вродє забула», виробник-продавець отримує надприбутки і мабуть ділиться з «державними склеротиками», а споживач за свій кошт утримує і державних склеротиків і виробника-продавця!

Державне регулювання ринку хліба в Україні змоделювало ситуацію, коли при подвійній різниці вартості сировини, ціна нектару на 13,29 : 3,38 х 100 = 393 % завжди буде дорожчою, від вижимки. Тобто нектар завжди буде дорожчім від вижимки в 3 – 4 рази.

Нагадую, що обсяг певної партії зерна визначеної лабораторією якості - як мінімум, 20-100 тонн. Який чоловік-економіст буде витрачати в три, чотири рази більше, коли і «Французька булка» і «Дарницький батон» виготовлені з однієї партії борошна, абсолютно однакової якості? Розумієте? З «лимонів» не можливо приготувати «нектар». «Нектар» готується з «слив». Скоро настане час, коли: якісний хліб нікому, ніде, і ні з чого буде готувати.


Продовження казки читайте в настуному пості з зображенням старого еврея біля стіни плачу.