"Кому мешали эти бочки"(продовження)

Ада́м Смит (англ. Adam Smith); хрещений и можливо народився 5 червня (16 червня) 1723 року в Керколди, Шотландия, Великобритания — 17 липняя 1790, Эдинбург, Шотландия, Великобритания) — шотландський економіст, філософ-етик; один із засновників соціально-економічної теорії.

Чоловік-економіст усвідомлює, що певна економіка однієї галузі відрізняється від іншої, економіка хлібопекарного виробництва має свої певні галузеві особливості, як що ви їх знаєте, то далі пропустіть написане, а хто призабув, то давайте згадаємо абетку економіки: що таке ціна, собівартість, прямі і непрямі витрати в собівартості. Соціально-економічні витрати. Крім того соціальна економіка, в цивілізованих державах регулюється урядом. В Україні теж є державне регулювання ринку хлібобулочних виробів, воно прописано в Українському законодавстві і не потребує додаткового освітлення.

Головна особливість полягає в тому, що хліб це продукт масового широкого споживання. Чим більший обсяг реалізації тим менша ціна одиниці. Валові витрати, по способу перенесення на ціну продукції, діляться на прямі і непрямі. Прямі витрати включаються в ціну одиниці товару прямо в певному визначеному рецептурою розмірі, а непрямі - відносяться на весь обсяг продажу продукції. Ціна одиниці пропорційна непрямим витратам, і зворотньопропорційна обсягу продажу. Чим більше непрямих витрат, і менші продажі, тим більша ціна одиниці.

Прямі витрати на кілограм пшеничного хліба (два нарізних батони) визначаються рецептурою: 650 г муки, 300 мл води, 7 г солі и 14 г дріжджів при традиційному виробництві тіста із муки. Технологія виробництва тіста із пророщеного зерна передбачає ще менші прямі витрати. Питома вага прямих витрат в структурі собівартості хліба менше за тритину. Решта - непрямі витрати: заробітна плата з усіма нарахуваннями(податками); плата за енергоносії; комунальні платежі: електроенергія, тепло-, водопостачання; транспорт; то що. Весь обсяг непрямих витрат в хлібопекарській промисловості, більше 70 % собівартості виробів. Непрямі витрати пропорційно розподіляються на певну кількість проданих в звітному періоді батонів. Чим більше обсяг виробництва батонів, тим менша складова непрямих витрат в собівартості одиниці. Менший обсяг реалізації збільшує ціну одиниці.

Ціна представляє собою певну кількість грошей, що сплачуються або одержаних за одиницю товару. У цивілізованих країнах ринок сам регулює рівень цін на всі товари і сировину, врівноважує попит і пропозицію. Стабільність цін на хліб головна мета економічної державної політики. Величина ринкових цін на той чи інший товар визначає не тільки покупну здатність, доступність для населення, але й впливає на кінцеві результати діяльності підприємства. Економічну ефективність виробництва, фінансову стійкість і платоспроможність організації. Крім того ціна товарів масового широкого споживання суттєво впливає на рівень інфляції. Економічна політика підприємства буде ефективною до тих пір, поки ціна буде перевищувати витрати.

Залежно від розрахунків та призначення ціни бувають номінальні, середні, контрактні, світові, прейскурантні, оптові, роздрібні, тимчасові, постійні, корпоративні, державні, ринкові і безліч інших. Розрахункову, або номінальну ціну будь-якого товару прийнято представляти сумою валових витрат і планового прибутку в грошовому вимірі.

Теоретично, розрахункова номінальна ціна вважається універсальною і використовується на кожному підприємстві. Більш складним є її практичне обґрунтування. Правильне перенесення різних за походженням витрат на одиницю продукції – це залог рентабельної, прибуткової роботи підприємства, але не є гарантією від збитковості і як наслідок - банкрутва. По-перше, непрямі витрати на одиницю продукції при певній технології залежать від обсягу виробництва, і тому розрахунок повинен опиратися на певний запланований випуск продукції. По-друге, треба визначити плановий прибуток, або плановий відсоток накидки на витрати. По-третє, оптимізувати співвідношення запланованих обсягів виробництва і ціни одиниці. По-четверте, врахувати дію зовнішніх, непередбачуваних умов продажу, діючу існуючу конкуренцію на певному галузевому суспільному ринку - соціумі.

Планування оптимальних ринкових цін базується на розрахунках номінальної ціни і враховується ряд припущень: підприємство виробляє і реалізує один товар; основна мета підприємства полягає в максимізації прибутку; взаємодія обсягу виробництва і рівня цін має найбільший вплив на розмір прибутку; план обсягу виробництва товарів дорівнює обсягу його реалізації; всі економічні показники діяльності підприємства є директивними.

Отже, в процесі планування оптимальних ринкових цін, економісти завжди розраховують план продажу своєї продукції. І цей план повинен бути реальним, директивним. Потрібно обов’язково його виконати, а бажано перевиконати. Як що фактичний обсяг продажу менше запланованого, то валові доходи (добуток ціни і кількості) підприємства не покриють витрати, які заплановані в ціні одиниці. Непрямі планові витрати пропорційно розподіляються на плановий обсяг продажу. Непрямі витрати закладені в одиниці товару, забезпечують їх покриття тільки у випадку виконання, або перевиконання плану продажу. Тобто планова оптимальна ціна одиниці не може врахувати всі майбутні фактичні непрямі витрати, на відміну від прямих витрат. Якщо фактично продано продукції менше ніж передбачено планом продажу, то фактичних непрямих витрат буде більше, ніж заплановано.

Помилковий розрахунок планової оптимальної ціни одиниці може довести підприємство до банкрутства, тому економісти перестраховуються і занижують, штучно зменшують плани виробництва, і продажу. Таким чином ринкова ціна одиниці продукції не може гарантувати рентабельну роботу підприємства при порушенні взаємозв’язку розрахункової ціни одиниці і обсягу продажу продукції.
Ринок хліба, як продукту масового споживання, у всьому світі, регулюється державними органами. Дієвим інструментом державного регулювання є ціни.

Державне регулювання – це штучне втручання в природний ринковий комплекс процесів шляхом законодавчого встановлення максимальної і нижньої межі цін. Для покупця ціна товару - це його особисті втрати. Тому покупці вважають підвищення цін на хліб, як спробу держави зменшити «гаманець», рівень життя і добробуту. Для виробників хліба, власників продуктових сил, ціна обумовлює величину їх зарплати, доходу. Зниження ціни вони трактують, як загрозу своєму добробуту, рентабельності, як загрозу знищення їх бізнесу. Тому і перші, і другі «давлять» на уряд, за для того, щоб він не допускав різких змін. І все ж населення - покупці, масовий попит, набагато могутніший за виробників хліба, тому головною метою державного регулювання є забезпечення населення хлібом в необхідній кількості по відносно доступним цінам. Таким чином держава вдається до регулювання механізму ринкового ціноутворення шляхом встановлення максимальної ціни.

Максимальна ціна - це законодавчо встановлена максимальна межа, вище за яку продавець не має права продати свій товар на визначеному ринку. Причинами встановлення максимальної ціни є бажання уряду забезпечити необхідний рівень споживання хліба мешканцями, виборцями, які не можуть придбати хліб по ринковій, вищій ціні. Також враховується необхідність зниження інфляції, якщо її рівень критичний. Максимальна ціна на хліб, таким чином, завжди буде нижче ринкової.

На перший погляд, слід очікувати лише позитивних наслідків від встановлення такої ціни. Проте негативним наслідком максимальної межі ціни є виникнення дефіциту товару, якому обмежили ціну адміністративним, штучним, неприродним шляхом.

Нижній рівень ціни - це мінімальна ціна, встановлена державою, яка повинна стимулювати сільгоспвиробництво, і по суті більше за ринкову ціну. До такого важелю уряд звертається тоді, коли природне регулювання ринку не забезпечує необхідну кількість товарів для людяного життя суспільства. Мінімальною ціною держава стимулює виробництво, а точніше підсумок товарного виробництва – продаж. Тому рівень доходів виробників і постачальників сировини товарів масового споживання зростає пропорційно росту мінімальних цін. Прикладом такого економічного важелю може бути законодавчо встановлена мінімальна зарплата, мінімальні інтервенційні ціни на сільгосппродукцію, в т.ч. хлібопекарське зерно.
Рівень збільшення або зменшення росту мінімальних цін забезпечує відповідний рівень доходів товаровиробників відповідної галузі, відповідного товариства-соціуму в суспільстві. Напевно тієї частини суспільства, яка наближена до уряду, державних фондів, але точно інформованому товаровиробнику про умови державної інтервенції на вільному ринку товарів масового споживання.

Продовження казки читайте в наступному пості з зображенням Свічки, поминальної рюмки і хліба.