"Кому мешали эти бочки"

Казка.

Мужик мешкав у лісі, і надумав ріпу сіяти. Зорав галявину, сіє. Раптом, ведмідь:
— Мужик, я тебе заламаю.
— Не ламай мене, клишоногий, давай разом ріпу сіяти. Як виросте, я собі візьму коріння, а тобі віддам вершки.
— Хай буде так, — сказав ведмідь. — А коли обдуриш, так в ліс до мне «не ногою».
Виросла ріпа велика. Мужик приїхав восени копати ріпу. А ведмідь із лісу:
— Мужик, давай ріпу ділити, мою долю подавай.
— Гаразд, клишоногий, давай ділити: тобі вершки, мені корінці.
Віддав мужик ведмедю всю вершину. А ріпу накидав собі на воза, і поїхав торгувати. Їде, назустріч, ведмідь:
— Мужик, куди їдеш?
— Їду, в місто корінці продавати.
— Дай скуштувати?
Мужик дав йому ріпу. Ведмідь як скоштував:
— А-а! — заревів. — Мужик, надурив мене! Твої корінці солодкі. Тепер не ходи до мне в ліс по дрова, а то заламаю.
На другий рік мужик посіяв на тому ж місті жито. Приїхав жати, а ведмідь його вже чекає:
— Тепер мене, мужик, не обдуриш, давай мою долю.
— Як скажеш. Бери, клишоногий, корінці, а я собі візьму вершки.
Зібрали вони жито.
Віддав мужик ведмедю корінці, а жито поклав на воза і поїхав додому.
Ведмідь кусав, тер, бився, але нічого їстівного з корінців зробити не зміг.
Розгнівався він на мужика, і з тих пір ведмідь з мужиком вороги.


Аналогічна ситуація була в житті кожного з нас, особливо, коли ми прагнемо до нового, відмовляємося від знайомих традиційних продуктів на користь нових, екзотичних. Це бажання підігрівається рекламою в ЗМІ і Ви впевнено купуєте «корінці», замість корисного жита.

По тій самій причині. В місцях масового скупчення людей група молодих чоловіків, виставляє маленький столик, три наперстки і маленьку кульку. Потім збирається натовп «псевдолохів», і починається гра, в яку грають всі: катали - «кручу, верчу надурить хочу», лохи – на відміну від псевдо-, за це платять, зіваки – спостерігачі гри і охоронці суспільного порядку. Кожен вважає себе супергравцем, але я ще не зустрічав жодного «каталу», чи «лоха-платника», який в цій грі виграв. Ні катала, який заробляє від 3 то 5 років, хоч і умовно, ні лох, який замість задоволення, або грошового виграшу отримує по пиці. Завжди виграють зіваки і правоохоронці. Одні за кошти лохів отримали задоволення від шоу, другі забирають всі гроші, що були в обороті цієї гри. Але ж ця гра - це не змагання катали і лоха, частина гравців непомітна, але край важлива, в ній. Це зіваки і правоохоронці – мужики, завжди в виграші, а катали і лохи – ведмеді, завжди в програші.

Явна брехня, яка лежить на поверхні, мені не цікава. Тому залишимо її гумористам і церковним діячам. А ось тема прихованої брехні навпаки - цікавить. Вона непряма, не відкрита для загалу, загадково прихована в темряві людського невігластва. Викликає бажання розкрити її, вона приховується і мужиками і ведмедями. Як кажуть у народі, тут вищої освіти мало, тут ще потрібен досвід і хист, але за допомогою «рентгенівських промінів» економічного аналізу і засобів масової інформації ми разом досягнемо своєї мети. Тема прихованої брехні, край інтимна, тому наперед прошу вибачення за те, що далі написав. Вибачайте за неприборкану відвертість. Але мене виправдовує бажання того, щоб Ви, кожен день, робили свідомий вибір, а не нав’язаний Вам, та ще й з прихованою інформацією.

Прихована, або Асиметр́ична інформація (Аія) — це ситуація, або закон, коли продавець володіє більшим обсягом інформації про товар або послуги, ніж покупець. Нерівність доступу до інформації про товар або послугу. Вона виникає в умовно окремому соціумі і поступово розповсюджується на все суспільство. Найбільшого розвитку вона досягає в «лісі». Коли батьки із «лісу», вони весело розповідають казку, яку я згадав на початку, своїм дітям. Почуваючи себе мужиком, ну в крайньому випадку - не клишоногим. Потім купують для маляти яскраву упаковку з невідомим змістом. І не розуміють, що вони купуючи невідомий товар перетворюються у ведмедя, тобто стали на шлях деградації , і їх діти будуть ведмежатами. Не пий з калюжі, козеням станеш. Мауглі, яке виросло у вовчій зграї, вже ніколи не зможе повернутися до людського життя.

Та частина людства, яка не слідкує за сучасними ринковими перетвореннями, «стоїть біля лісу, сіє ріпу» - топчеться на місці. А в цей час цивілізоване суспільство крокує вперед, з’являються нові технології, товари, послуги. Не цікавлячись, новим вони скоро опиняються у лісі серед ведмедів. Ця тема, стара як світ, і керує світом. ЇЇ вплив настільки великий у постсоціалістичному просторі, що почав заважати нормальному симетричному розвитку суспільства. Надприбутки мужиків, і жебрацтво ведмедів, перекосили світ. З’явились цивілізовані соціально розвинуті країни, і решта: ті що розвиваються, або недорозвинуті. Світ на стільки перекосило, що перекошену інформацію почали вивчати науковці.

Першими науковцями, які присвятили свої роботи асиметричній інформації стали Дж. Ейкерлоф, М. Спенс, Дж.-Ю. Стігліц на початку 70-х років XX ст. Свої теоретичні моделі вони будували на базі загальної теорії економічної рівноваги, але вони виключили головну її передумову — вирівнювання відношення попиту і пропозиції за допомогою ціни. Тобто товари різні за споживчою якістю продаються за рівною ціною. Асиметрична інформація з’являється в умовно закритому соціумі безграмотних і неосвічених членів суспільства, розповсюджує Аію відсутність повної і надійної інформації на вільному ринку; підтримують Аію державні і інституційні обмеження, на кшталт регулювання цін, комерційної таємниці, інтелектуальної власності, патентування чи ліцензування.

Економічне значення асиметричної інформації про якість товару було вперше проаналізовано професором Каліфорнійського університету Дж. Ейкерлофом в статті "Ринок "лимонів": невизначеність якості і ринковий механізм". У ній він пов'язав поняття невизначеної якості та фактичної якості товарів, виявивши несподівані причини можливого фіаско ринку. За асиметричного розподілу інформації, покупці змушені використовувати непевну статистику для визначення якості товарів.

Визначення асиметричної інформації розглядається на прикладі ринку бувших у користуванні автомобілів: «слив» або "лимонів". Саме він яскраво допоможе вловити суть поняття. Припустимо, що на ринку є 100 громадян, які продають свої старі автомобілі, і 100 громадян, які бажають їх купити. Відомо, що 50 із пропонованих до продажу автомобілів є "сливами"- , а 50 — "лимонами". Нинішній власник кожного автомобіля обізнаний про його якість, однак потенційним покупцям невідомо, чим є будь-який пропонований автомобіль — "сливою" чи "лимоном". Власник "лимона" готовий продати його за 1000 дол., а власник "сливи" — за 2000 дол. Покупці автомобіля готові заплатити 2400 дол. за "сливу" і 1200 дол. за "лимон". Якщо перевірити якість автомобілів, то було б легко, проблем на такому ринку не існувало би. "Лимони" продавалися б за ціною від 1000 до 1200 дол., а "сливи" — за ціною від 2000 до 2400 дол. Але покупці не можуть оцінити якість автомобіля, а лише здогадуються про істинну вартість кожного автомобіля. Якщо прийняти за основу думку, що автомобілі з рівною ймовірністю може виявитися і "сливою", і "лимоном", то всі покупці сплатять за всі авто 50х1200+50х2400=180 000 дол, а один покупець готовий сплатити очікувану вартість автомобіля, тобто 180 000 / 100 = 1800 дол. Мотивація продавців "лимонів" складає 600 дол. Звичайно, вони готові це зробити, однак власники "слив" не захочуть продавати свої автомобілі на 600 дол. дешевше. За ціною 1800 дол. до продажу пропонуватимуть тільки власники "лимонів". Однак покупець, при однаковому зовнішньому вигляді авто, упевнений, що йому дістається "лимон", а не «слива». То не хоче платити за нього 1800 дол. І тоді встановлюється рівноважна ціна на ринку 1000 - 1200 дол. За такою ціною, свої автомобілі продаватимуть тільки власники "лимонів", і покупці очікуватимуть що їм дістанеться "лимон". Хоча покупці готові купити "сливи", за ціною що перевищує ціну, за якою продавці хочуть їх продати, "сливи" не продаватимуться. Саме Ая про якість товару спричиняє падіння ринку «слив».

За симетричного розподілу інформації — вигоду від угоди отримують обидві сторони. Покупець придбавши одну одиницю товару, купить ще одну, потім ще. А ось коли з’являється Аія на ринку, зиск від продажу отримує тільки продавець, і тільки один раз. Угоди не укладаються, сам акт купівлі-продажу побудований і направлений на одноразовий зиск. Один товар – один покупець. Аія змушує учасників ринку покладатися на випадок, торгівля в цьому сегменті ринку перетворюється на гру «в наперстки» втрачаються напрацьовані зв’язки, унеможливлюється повторна угода, договори носять одноразовий характер, вмирає репродукція, руйнуються торгово-економічні зв’язки і наступає крах всього сегменту ринку.

На мій погляд, жінки більше вражені Аією. І це природно. Жінка, завжди вдає з себе здорову і красиву. Ні у кого не повинно викликати сумніву, що це так. Природне прагнення до краси штовхає їх на шлях захоплення товарами, які найбільше вражені Аією. Театральний грим зі сцени перекочував у «ліс», разом з піснями відповідної якості: «Ти і накрашеная страшная і не ненакрашенная…».

Підкреслюю, природний закон розвитку Ая діє об’єктивно, не залежно від того, як ми його сприймаємо. Це не добре, і не погано - це природно. Освічений чоловік - розуміє, а ведмідь - ніколи. Кожний з нас хоч раз в житті купував, а потім дома пересвідчувався, що купив «не те». Згодом шукав «ведмедя» на цей непотріб. Як що в попали в ситуацію з Аією, вислухайте уважно однобоку інформацію, але усвідомлюйте рівень вашого спілкування. Тому Вам ще знадобиться час для отримання повної симетричної(з різних боків) інформацію.

Наше суспільство дійшло до такого рівня розвитку Аї, що коли жінці кажуть: «Ну ти ж розумна жінка…», вона усвідомлює, що вона повна дурепа. Тому! Чоловіки! Тільки творчий підхід! Витримка і оригінальність допоможе Вам в ситуаціях з асиметричною інформацією. Головне - фантазія і нічого більше! Обізнаність прийде згодом.

Продовження казки читайте в наступному пості з зображенням нобелевськго лауреату Джорджа Ейкерлофа.