Магічне право (продовження)

У 1835 p., знищуючи права та традиції польського народу, що збереглися в Україні, Російський царський уряд Указом Миколи І скасував Магдебурзьке право по всій території України, окрім Києва.

Я навмисно, вдався до подробиць паралельного розвитку Заходу і Сходу в період розвитку Магдебурзького права на землях сучасної Україні. Більшість сучасників має дійти думки, як довго прагнули державності наші пращури. Право обирати і бути обраним, це Магічне право. Воно дає головне – волю і право самим визначати свій шлях. Ту незалежність, яку ми отримали завдяки розбрату в Москві, треба ще відстояти, і за все заплатити. Майдан – це зовнішній прояв, внутрішніх потреб українців. Розігнати «Майдан», як «декабристів», в центрі столиці України, це не є проблема для війська. Але і влада і опозиція розуміє, це не вирішить вікових проблем, зажене внутрішні проблеми нашого суспільства ще глибше. Ніхто не зможе, просто це нікому на дано, знищити право самостійно обирати свій шлях, народна влада у нас в генах, в крові. А гени – не воші, не витравиш. Історія дає досвід, але не дає однозначного шляху до державності, різні народи по різному її здобували. Захід спирається на тисячолітній досвід демократії. Москва ніколи в історії не знала що таке самоврядування, але є центром держави і законотворення в Російській Федерації. Нащадки Чингизхана – знищивши Русь, досі намагаються знищити вічові традиції українського народу. Козацтво знищено як стан, їх нащадків назвали малоРосами в часи Російської імперії, Совєтським народом за часів СРСР, сьогодні Путін називає нас Єдіним народом в Єдіной Росії. Але традиції, ми вивчаємо не з російськомовних підручників, а з покоління в покоління всмоктуємо з молоком матері. Козацька рада, Магдебурзьке право, козацько-московські договори, Конституція Пилипа Орлика, злились в сталі традиції українського народу. Влада на просторах Українських землях здавна формувалась на виборній основі. Самоуправління породжує дух свободи, послабляє залежність регіонів від центру, громадяни особисто ставали більш вільними в своїх діях. Право обирати владу, право особисто вести своє господарство і торгувати, право приватної власності повинні стати загально національними нормами цивільного і кримінального права.

Магдебурзьке право досі об’єднує українські міста з Заходом, а віра в сильного і доброго царя - з Сходом. Історично склалось так, що великий український народ складається з прихильників сильного самодержавного і вічового демократичного устроїв. І кожен громадянин України, не зважаючи на походження і прихильність має право на людське життя в державі Україна. ЕС і Китай – це зовсім різні держави, за етнічним складом, способом державотворення, народними звичками і традиціями. Але їх єднає висока ступінь економічного розвитку, вони політично стабільні, сильні держави. Кожна країна йшла до благополуччя своїм традиційним шляхом. Мета, ціль - одна, шляхи зовсім різні, тому що різні звички і традиції народів, які в ній мешкають. Розвиваючи традиції свого народу, базуючи політику на його звичках держава приречена на благополуччя громадян. Складно, а інколи зовсім не можливо бути багатим у бідній державі. Всі наші феодали сколотили свій капітал тут в Україні, а зараз мешкають в ЕС. Вони народились, виросли, навчались, працювали і встали на ноги в Україні. Вийшли з великого Українського народу, а їх діти народжуються, ростуть, вчаться і працюють далеко від родини, батьки відправили їх до розвинутих стабільних держав: ЕС, США, Гонконг, але не Китаю. І це правильно, головне не стримувати, не заважати, а підтримувати і розвивати звички благополуччя.

Розвиток сучасної України будується не на етнічно-національній, а на торгово-економічній незалежності, на розвитку торгівлі. Торгівля, через податки та збори тримає незалежність держави. Бурхливий розвиток торгівлі в лихі 90-ті роки минулого століття, зробив торгівлю способом виживання багатьох мешканців України і дав основу їх особистій незалежності. З’явились об’єднання, группи підприємств, монополії концерни, трести. Без державної регуляції стало не можливим розвивати свій бізнес. Новоспечені феодали – олігархи на своєму Курултаї обирають владу. Решта мешканців, нащадків козачого роду, втратили своє одвічне право обирати і бути обраним. Виборча система України демократична тільки на папері, без олігархату не можливо навіть претендувати на кандидата в депутати. Більшості громадян про перемогу на виборах смішно мріяти, тим паче впливати на політику своєї країни. На жаль досі працює сталінський девіз: «Неважно як електорат проголосував, важно як порахували». Раз на чотири роки в Україні «цвітуть і пахнуть підрахуї». Передумовою незалежності громади повинна стати сила і самодостатність лідерів громад, а не роботодавців. Наше суспільство дало дорогу лібералам-особистостям. Припинили дію рабські закони СРСР, з’явилась українська політична еліта, яка утворилася із кращих, але рабів комуністичної системи. Регіональні бізнескола сучасної України завдяки демократичним перетворенням в суспільстві, прибрали до своїх рук капітал Радянського Союзу, і стали політично-незалежною елітою, владою в Україні, на підставі виборів в Україні.

Існують розбіжності між нами в вірі, національності, є особи, які є багаті та інші, які є бідними; всі з нас мають право жити в умовах миру. Ідея права людини є воля. Людина повинна приймати як належне ту ідею, коли людська природа, цє турбота про ближнього. Ось чому турбота про добробут інших робить нас вільними. Далай Лама

Коли сучасні Чингізиди опинились на верху історичних подій, вони вимушені працювати і захищати, тих хто їх просовував до влади, олігархів-феодалів. Вони знищують конкуренцію, стримують розвиток нових лідерів, чим заважають росту демократичного суспільства. «Не дай бог» щоб з’явилася нова більш прогресивна еліта. Група людей, які прийшли до влади, завдяки демократичним перетворенням, тепер бере на озброєння традиції Чингізхана, знищує зародки самоврядування своїх рідних регіонів, міст і сіл, перетворюючи мешканців в кріпаків. Вибори до місцевих рад – фікція, а в Києві і деяких містах України взагалі скасовані. Навіть цар Микола І не посмів лишити киян права обирати. Народ - який фактично її обрав, який повинен бути джерелом влади, принижений, обкладений даниною Даругів, і Баскаків. Панічний страх втратити свої завойовані матеріальні надбання, штовхає їх на шлях беззаконня, централізації і узурпації влади. За ради її спадковості порушуються вікові традиції своїх пращурів. На жаль! На жаль, вони не здатні зрозуміти те, що об’єктивні закони розвитку суспільства працюють незалежно від їх особистих думок і прагнень. Чингізхан, Романови, Наполеон, Сталін, Гітлер і безліч інших дрібніших вождів, при всій своїй величності не змогли забезпечити спадковість своєї влади. Своїми діями, чи бездіяльністю Українська державна політична влада, на початку 21 сторіччя, лише викликає ворожнечу до себе і своїх нащадків, і розпалює жагу до рідних душі звичаїв і традицій.

Народ зґвалтований гаслами: «лідєр должєн бить одін»,
«За царя», «За Сталіна», «Хайль Гітлер» рано, чи пізно вагітніє цими думками і рожає імперії, які, з часом, самі себе знищують.

Наступний пост Магічного права почнеться з зображення поваленого пам'яника Володимиру Іллічу Леніну в м.Киев