Магічне право (продовження)

Катерина II скасовувала всі відмінності у державному устрої Малоросії та Великої Російської імперії. Поглинання Гетьманщини почалося зі Слобідської України. У липні 1765 р. на території Слобожанщини утворювалася Слобідська губернія з центром у Харкові. Козацькі полки розформовувалися та зливалися з регулярною російською армією. Щоб не будо опору з боку старшини, Катерина II надала їй офіцерські чини, та статус російського дворянства. Російсько-турецька війна 1768—1774 pp., у якій під проводом П. Румянцева та О. Суворова були отримані блискучі перемоги Російська імперія досягла споконвічної мети — виходу до Чорного моря, а Кримське ханство отримало незалежність від Туреччини. У червні 1775 р. російські війська під проводом генерала П. Текеля, повертаючись з російсько-турецької війни, виконали наказ Катерини II і зруйнували укріплення Запорозької Січі. Після руйнування Січі, частина запорожців емігрувала, на південь, у Туреччину, створивши там Задунайську Січ (1775—-1828), а з іншої частини козаків у 1788 р. царський уряд створив Чорноморське козацьке військо, яке пізніше було переведено на Кубань. З лівобережних козаків почали проводити рекрутські набори у регулярні частини царської армії. Землі Війська Запорозького об'єднувалися у Катеринославське намісництво. У 1785 р. «Жалуваною Грамотою дворянству» імператриця зрівняла козацьку старшину із російським дворянством і стала російським адміністративним, церковним та культурним бомондом. Південна (степова) Україна, яку раніше заселяли племена татар та запорожці, отримала назву Новоросія. Ці величезні землі знову почали швидко заселятися втікачами від закріпачення. Виникли нові міста — Миколаїв, Одеса, Олександрівськ (тепер Запоріжжя), Катеринослав (тепер Дніпропетровськ), Херсон. Але Указом 1783 р. було введено кріпосне право, яке відновило рабство.

Важливу роль в нашій історії, з ХVІІІ сторіччя, отримала українська діаспора. В Бендерах, ще у квітні 1710 р., козацька рада послідовників політики гетьмана Мазепи, обрала ще одного гетьмана України в діаспорі - П. Орлика (1710—1742), який за І. Мазепи був генеральним писарем. Після обрання П. Орлика між гетьманом, старшиною і запорожцями було укладено історичну угоду світового значення — «Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького між Ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького, генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами утверджені обома сторонами вільним голосуванням і Ясновельможного гетьмана урочистою присягою підтверджені року від Різдва Христового», яка пізніше дістала назву «Перша Конституція П. Орлика». Складається з преамбули та 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та правової думки. За оцінкою істориків є першою європейською конституцією. Чинності вона не набула, оскільки була написана в умовах вигнання. Вона передбачала при збереженні гетьманської влади, значне посилювання влади козацької старшини, і вперше в світі обумовлювались права рядових козаків. У тексті документа її автори називають територію держави Малою Руссю, Військом Запорозьким, Україною. Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.

Найвищу виконавчу владу мав Гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, лише на час його перебування на посаді. Конституція П.Орлика перша, на її основі укладались конституції країн Західної Європи, США, і навіть Сталін використовував її коли писав конституцію СРСР 1936 року. Так історія розпорядилась, що ідея рівності громадян перед Законом найшла відображення в усіх наступних демократичних Конституціях. П.Орлик все життя намагався створити антимосковську коаліцію європейських держав, його справу продовжують і досі його нащадки.

Титульна сторінка оригінальної версії конституції Пилипа Орлика, написана староукраїнською мовою в Бендерах у квітні 1710. Оригінал титульної сторінки зберігається в Російському державному архіві давніх актів. Оригінал самого історичного раритету зберігається в Національному архіві Швеції.

Значною подією в розвитку Західної Європи стала Велика французька буржуазна революція 1789— 1794 pp. Вона знищила монархію, позбавила влади аристократію, зруйнувала феодальний лад (поділ населення на стани, цехову систему). Влада у Франції перейшла до рук буржуазії, яка забезпечила свободу приватної власності і панування капіталістичних відносин. Установлений нею новий порядок сприяв розвитку продуктивних сил, мистецтва, науки. Революція похитнула феодальний лад та сприяла поширенню антифеодальних, антимонархічних ідей у багатьох країнах Європи. Активними противниками революційної Франції стали феодально-монархічні Австрія, Пруссія та Росія.

Наприкінці трагічного для України XVIII ст. її землі стали провінціями Російської імперії Романових та Австрійської — Ґабсбурґів. У 1796 р. вся територія Малоросії була поділена на губернії, а з українських земель, які увійшли до складу Австрії, утворювався коронний край — Галичини центром у Львові. У 1799 р. у Франції в результаті перевороту першим консулом став Наполеон Бонапарт. Наполеон розпочав у Європі ряд війн, метою яких було встановлення панування французької буржуазії, утвердження колоніальної та торгової гегемонії Франції над головною суперницею — монархічною Англією. Але найвизначнішою подією наполеонівських воєн був похід у Росію. У серпні 1812 р. у Бородінській битві під Москвою відбулося вирішальне зіткнення між російською та французькою арміями, очолюваними М. Кутузовим і Наполеоном І. Французи, втративши 50 тис. солдатів убитими, не досягли своєї мети. Російська армія відступила, але зберегла основні сили. Через місяць, голодна, деморалізована французька армія сама залишила спалену Кутузовим Москву. Завершив війну Віденський конгрес 1814—1815 pp. Його основною метою була боротьба проти революційно-визвольних рухів, відновлення феодальних порядків і колишніх династій у Європі.

Незважаючи на національну поразку французької буржуазії, в Західній Європі продовжувався інтенсивний процес розвитку капіталістичних форм господарства, а у Австрійській і Російській імперії панівною залишалася феодально-кріпосницька система. На Галичині панство було переважно польським. На російській частині України великими маєтками володіли нащадки Козацької старшини, державні діячі Росії. Швидкими темпами продовжувалося заселення Новоросії, посівні площі тут збільшилися у 25 разів. Значна кількість поміщиків продовжувала використовувати застарілі способи ведення господарства, панщина становила 4—6 днів, встановлена місячина, за якої селяни обробляли поміщицьку землю за харчовий пайок, скорочувались селянські наділи (близько 25% селян були безземельними Підсусідками). Мануфактури, в Малоросії були переважно поміщицькі та державні, де існували примітивна техніка та підневільна праця робітників. Пішов процес формування нових верств населення — підприємців (буржуа) та найманих робітників (пролетаріату). Розвивалися машинобудування і металургія, вугільне виробництво. У 20-х pp. XIX ст. було засновано перші цукроварні. Існували і старі галузі — суконна, скляна, цегельна, полотняна тощо. Найвідомішими українськими підприємцями стали родини Симеренків, Терещенків, Федоренків, Тарнавських.

Під впливом ідей Великої французької революції, на боротьбу з репресивною політикою Російського царського уряду Олександра І почали виникати таємні масонські ложі. «Малоросійське товариство», засноване великим землевласником та українським патріотом В. Лукашевичем пропагувало створення загальнослов'янської республіки. Це була перша політична організація, яка стала в опозицію до Московського самодержавства. У 1822 р. уряд Олександра І видав указ про заборону масонських лож. Значний прошарок дворянства, особливо передових, патріотично налаштованих офіцерів, невдоволених поміркованістю масонського руху, став на більш радикальні - войовничі позиції. У 1821 р. у Петербурзі було створене таємне Північне товариство на чолі з М. Муравйовим, С. Трубецьким, П. Каховським, К. Рилєєвим. Того ж року в Малоросії утворилося Південне товариство, кероване П. Пестелем, О.Юшкевичем, С.Волконським, братами С. та М. Муравйовими-Апостолами. Члени Північного та Південного товариств — декабристи (отримали таку назву після збройного повстання у грудні 1825 р.) — прагнули ліквідувати самодержавство та кріпосне право. У програмі Південного товариства «Руська правда» передбачалися ліквідація монархії та встановлення виборної республіки, скасування кріпацтва та наділення селян землею без викупу, встановлення правової рівності громадян конституційним шляхом. Дещо іншим виглядало майбутнє Російської імперії у програмі Північного товариства. Вона передбачала тільки обмеження самодержавства та встановлення конституційної монархії, скасування кріпацтва та звільнення селян без землі (або за викуп). Згідно з «Конституцією», Російська імперія мала перетворитися у федерацію 13 «держав» (до них входила б і Україна), які отримували право на самоврядування. Розбіжності у програмах демонструють два різних шляхи громад в одному питанні. Але незважаючи на розбіжності, вони являли собою план перетворень, які б відкривали перед Росією прогресивний на той час шлях буржуазно-демократичного розвитку. Та 3 січня 1826 р. царські війська, оточивши повстанців, розгромили їх. Поразка декабристського руху була передбачувана, але дала поштовх для розвитку революційного руху. У травні 1826 р. Микола І видав маніфест, у якому зазначалися непохитність пануючих порядків та покарання всіх, хто виступав і буде виступати проти царя.

Павло́́ Іванович Пе́стель — идеолог декабристів в Молоросії, полковник. Автор програми Південного товариства, прихильник повалення царату, скасування кріпацтва. Згідно з запискою Пестеля вищим законодавчим органом держави повинен стати однопалатний парламент -"Народне віче",

Олексі́й Петро́вич Юшне́вський. Рід Юшневських походить із Галичини. Батько — Петро Христофорович Юшневський — вступив до військової служби по «праву польських дворян», член Союзу благоденства, організатор і Директор Південного товариства декабристів.

Значний революційно-визвольний виступ відбувся на польських землях, які входили до складу Російської імперії. Він розпочався у листопаді 1830 р. у Варшаві. Царський уряд Миколи І кинув на придушення повстання значні військові сили. Наприкінці серпня 1831 р. Варшава, незважаючи на героїчний опір, змушена була капітулювати. Тисячі польських патріотів емігрували, багато повстанців потрапили у рекрути, або були заслані до Сибіру. Маєтки учасників повстання конфісковувалися, а понад 80 тисяч дрібних шляхтичів Правобережжя позбавлялися дворянства. Царизм скасував Конституцію Царства Польського, сейм та автономію польських земель.


У 1835 p., знищуючи права та традиції польського народу, що збереглися в Україні, Російський царський уряд Указом Миколи І скасував Магдебурзьке право по всій території України, окрім Києва.

Продовжння читайте в наступному пості Магічного права з зображенням титульної сторінки Конституції Пилипа Орлика.