Магічне право (продвження)

Після смерті забальзамоване і поховане тіло гетьмана зникло. Де саме воно знаходиться зараз, невідомо. Власне, існує дві версії цієї події, так звана польська й українська. За польською версією польський воєвода Стефан Чарнецький 1664 напав на Суботів, викопав домовину з тілом гетьмана, спалив і попіл вистрілив з гармати. За українською, його прах таємно перезаховали.

У березні 1654 р. Козацьке посольство Гетьмана Богдана Хмельницького прийняв Московський цар Олексій Михайлович Романов (Тихоня), після чого почалися двотижневі переговори, результатом яких було підписання союзного договору між Гетьманщиною і Московською державою, так званих Березневих статей, які встановили:
• підтвердження привілейованих статутних прав козаків - виборності, привілеїв та вільностей Війська Запорозького(Січі), української шляхти та міщан;
• реєстр козаків в кількості 60 тис. осіб;
• збереження козацької адміністрації та збирання нею податків;
• вільне загальнокозацьке обрання гетьмана;
• право гетьмана зноситися з іноземними державами;
• офіційну боротьбу Московської держави проти Речі Посполитої та Кримських татар за визволення українських земель;
• рівність прав Київського і Московського митрополитів;
• залишити магдебурзьке(польське) право, надане литовськими князями, польськими королями,та козацькими гетьманами лише у привілейованих козацьких містах.

З першого погляду, це договір про братську взаємну допомогу. Однак кожна зі сторін, вбачала в ньому крок для реалізації власних планів. Чигирин прагнув використати Московію для остаточного виходу українських земель з під впливу Речі Посполитої, і положити кінець зазіханням на Козацькі землі Османської імперії. А Москва, в особі Олексія Михайловича по прозвищу – Тихоня, тимчасову економічну залежність Війська Запорізького, перетворила на цілковиту і надовго.

Наслідком союзу Москви з Чигирином став союз Варшави з Бахчисараєм. Українсько-російське військо повело боротьбу проти польсько-татарських загонів. Козаки на чолі з Б.Хмельницьким разом з військом Олексія Михайловича Романова почали походи на захід, які завершився розгромом поляків під Городком та облогою Львова. Татарські орди з півдня, змусили союзників розділитись, козаки повернули війська у Подніпров'я, а Львів залишились осаджати загони московського царя. Але Олексій Михайлович раптово, замість стримування польських військ у Львові, перекинув свої війська до Швеції у Прибалтику. Шведський король Карл ХІІ був вимушений оборонятися, і припинив напади на Польщу, це врятувало Річ Посполиту від повного розгрому, з двох боків. Така політика Московського царя, прямо порушила Березневі статі, і зруйнувала плани Хмельницького на незалежність Гетьманщини. Олексій Михайлович зрадницьки уклав перемир'я з Річчю Посполитою. При цьому Гетьмана Війська Запорізького, офіційного союзника Московської держави, навіть не запросили до переговорів (Б. Хмельницький у цей час тяжко хворів). Дізнавшись про це, він «дістав удар» і помер. За Б.Хмельницького на землях сучасної України до влади прийшли феодали - Козацька старшина, скасовано кріпосне право, ліквідовано земельну власність польських феодалів та вперше з’явилась власність рядових козаків на землю (фермерського типу), українські міста продовжували отримувати Магдебурзьке право, але отримавши, відмовлялись від плати за нього польському королю, магнатам, шляхті та католицькому духовенству Польщі. Чим позбавили свої міста захисту міжнародного права від зовнішніх ворогів.

Після смерті Богдана Хмельницького, козацькі землі поділили між собою Річ Посполита і Московська держава. З’явились відповідно дві України: Правобережна (польська) та Лівобережна (московська). У противагу зрадницькій політиці Московського Царя, прибічники отамана Івана Виговського скликали Генеральну козацьку раду у Корсуні, і обрали його гетьманом без усяких обмежень. Виговський і його прибічники, у Гадячі, провели переговори з Польщею, після них Річ Посполита повинна була перетворитися на федерацію трьох держав — Литви, Польщі і України, об'єднаних спільно обраним королем. Олексій Михайлович, через своїх послів, роз’яснив «спротив кого дружить» Виговський, і частина Козацької старшини, яка мала економічну залежність від Москви, прийнявши сторону доброго царя оголосила Виговського зрадником. Московсько-козацька армія під гаслом боротьби з «зрадниками» почала грабувати, та спалила багато козачих міст, а наприкінці березня почала облогу Конотопа, яка тривала понад два місяці. За цей час Виговський зміг зібрати 120-тисячне козацько-татарське військо, яке під Конотопом завдало ніщівної поразки московській армії.

Зрозумівши, що силою козаків не приєднати, Олексій Михайлович, вирішив скористатися марнославством сина померлого гетьмана Богдана Хмельницького - Юрія. Перекрутивши союзний договір (Березневі статті Богдана Хмельницького) на користь Козацької старшини лояльної до царя, він, у Чигирині збирає Козацьку раду, і вона обирає свого промосковського гетьмана, сина Богдана - Юрія Хмельницького. Той віддячив Олексія Михайловича і у Переяславі погодився змінити союзний договір. Необтяжена міжнародними угодами Козацька республіка перетворилася на автономну, але складову Московської держави. Статтями передбачалася смертельна кара тим, хто робитиме спробу відірвати Козацькі землі від Москви. Романов вперше порушив основний закон: Яса. У ньому головне місце займали статті про взаємодопомогу в військовому поході і заборону обману того хто тобі довірився. До традицій Золотої Орди додалася зрадницька політика Московських царів до своїх підданих, свого народу. Олексій Михайлович зрозумів: без Козацтва не можлива супердержава.

Отримавши владу згідно нового договору, не зважаючи на новообраного Гетьмана-хлопчиська, Козацька старшина почала «переділ гетьманської булави», в ній переміг - Черкаський полковник Петро Дорошенко. Раніше, в Батурині, Гетьман Лівобережної України Брюховецький, теж обраний Козацькою радою, тільки з іншим складом козаків, першим з усіх гетьманів здійснив поїздку на поклон до Московського царя, де йому було надано титул московського боярина. Але, незважаючи на те що він уже став "Царським холопом" підписав Московські статті від імені козацтва. «Козаки взялися за вили». У 1667—1668 pp. відбулися масові народні виступи, які переросли у народне повстання на Лівобережній Україні. Йому на допомогу прийшли Правобережні полки на чолі з гетьманом Дорошенком. Московського боярина - Брюховецького вбили, та проголосили Петра Дорошенка гетьманом всієї Гетьманщини-України. Відсутністю П.Дорошенка в Чигирині, скористався уманський полковник М. Ханенко, який зібрав третій склад Козацької ради, де його обрали гетьманом Правобережної України місцеві полки. Це змусило П. Дорошенка повернутися до Чигирина, а замість себе, Наказним гетьманом Лівобережної України в Батурині призначив чернігівського полковника Д. Многогрішного. Зразу після відходу Правобережних полків Дорошенка, новоспечений Наказний гетьман Д. Многогрішний в Глухові, теж на Козацькій раді, тільки вже четвертого складу, у присутності московських спостерігачів, теж був обраний гетьманом.

У 1669 році, одночасно, на Козацьких землях існувало три законно-обраних українських гетьмани — П. Дорошенко, Д.Многогрішний, М. Ханенко.

Громадянська війна, розпорошення влади «на трьох», змусили Царя Олексія Михайловича переосмислити Московські статі. Цар вирішив черговий раз звеличити «купити» Козацьку старшину. Він надав їй право «приватизації» своїх власних земель, згідно російського укладу. Многогрішний, слухняно підписав Глухівські статті, які зберігали обмежену владу гетьмана, ще більше посилювали свободи Козацької старшини, і суттєво обмежували права більшості - рядових козаків і селянства. Многогрішний переніс свою резиденцію до Батурина і «приватизував» її з своїми спадкоємцями, сформував своє сімейне компанійське військо, своїх родичів призначив полковниками і сотниками. Саме в цей період почався процес «кумівства» - формування козацької старшини, як панства. Козацька старшина, прагнула домогтися для себе особливих привілеїв у царя за рахунок рядового козацтва та селянства. Рядових козаків відправляли на війну. В той час коли вони воювали їх господарства «приватизували» родичі (куми) гетьмана. Поступово, з кожним наступним гетьманом, Гетьманщина втратила самоврядування козацької республіки Богдана Хмельницького.

Козацька старшина(бувші польові командири), «заросла салом» і злилася в обіймах з земельною аристократією Росії. Про неї точно писав Пушкін у дитячій казочці: «Не хочу быть столбовой дворянкой, хочу быть царицей». Так у березні 1672 р. нова козацька еліта на чолі з Генеральним суддею Іваном Самойловичем, за підтримки московських воєвод заарештувала Гетьмана Многогрішного і видала царському уряду, а автора доносу - Івана Самойловича обрали новим Гетьманом. На Козацькій раді у Конотопі було укладено статті, які ще більше обмежували повноваження гетьмана, йому було заборонено без Козацької ради судити генеральну старшину, листуватися з іноземними правителями, особливо з гетьманом П. Дорошенком. Який завдяки своєму військовому таланту і незалежній політиці у війні між Туреччиною і Польщею домігся того, що Річ Посполита відмовилася від Правобережної України. Але, скористався цим знов «Тихоня»: За заявою І. Самойловича об’єднати Правобережжя з Гетьманщиною під своєю владою, Московська держава, не порушуючи міжнародного Андрусівського перемир'я з Польщею, встановила свою владу на всій Україні. Цьому ще сприяло і те, що у 1673 р. гетьман М. Ханенко, за підтримки поляків, розпочав боротьбу проти П. Дорошенка. Та хоча польсько-козацьке військо, на чолі з Ханенком, перейшли на бік московсько-козацького війська Самойловича, П. Дорошенко з козацько-татарським військом відстояв Чигирин і зберіг булаву Гетьмана. Однак його гетьманство давалося дуже дорогою ціною: москалі, поляки і татари грабували населення Гетьманщини, вимагаючи сплати данини, руйнували церкви та міста, перетворили Правобережжя на пустелю. П. Дорошенко вимушений був положити булаву, але не Московському царю, а своїй Козацькій старшині, яка його обрала. М. Ханенко теж склав клейноди гетьмана, але Московському царю. На Козацькій раді у Переяславі Івана Самойловича обрали єдиним (затвердженим московським царем) гетьманом усього Козацтва. XVII ст. це сторіччя громадянської війни за владу і незалежність різних гетьманів. Це шлях поступового перетворення часткової економічної залежності Гетьмана козаків Богдана Хмельницького від Московського царя Олексія Михайловича Романова, на повне підпорядкування всього козацтва Московському царю.

Важливі події за гетьманування І. Самойловича відбулися у самій Московській державі. У рік зречення Петра Дорошенка помер Олексій Михайлович. Московський трон успадкували двоє: один малий, другий хворий. Влада на сім років опинилася у руках регентші Софії, та її фаворита князя В. Голіцина. По «Вєчному міру» Московська держава з Польщею, почала поход на Кримське ханство. На Україну прибула армія під командуванням В. Голіцина, яка об'єдналася з козацьким військом І. Самойловича. Похід було припинено не дійшовши Перекопу, і зупинилося на р. Коломак. Московські воєводи та козацька старшина, винуватцем невдач, зробили І. Самойловича. Якщо першим не подобалася його критика зовнішньої політики царя, то козацька верхівка звинуватила Самойловича у посиленні гетьманської влади, таємних зносинах з турками, прагненні вийти з-під московського протекторату.

Прожовження, читайте в наступному пості Магічного права з зображенням Івана азепи.