Магічне право (продовження)

Великий Чингізхан – національний герой Китаю.
На момент смерті керував гігантською державою, що простягалася від Японського моря до Каспійського. Де похований Чингісхан, досі точно не встановлено, джерела наводять різні місця і можливі процесії поховання.

На сході, з іншого боку Українських земель, у 1206 році біля витоків річки Онона на монгольському курултаї, великим ханом над всіма племенами було визнано Темуджи́на. Він зумів об’єднати розрізнені і ворогуючі між собою азійські кочові племена. Вожді кочових племен (Феодали), які визнали його Ханом над ханами - Чингізханом, зразу дали йому ясно усвідомити: «В хани ми тебе висунули. І ти будеш виконувати наші умови, якщо «НІ» - ми тебе «приберем».

Основним бізнесом азіатів було скотоводство. Основою сили і багатства монгольських феодалів - золото. Кочове скотоводство було мало продуктивним. Скот кормив феодала і його племена, але не міг зробити його величним султаном, чи королем. Тому місцеві феодали вибрали шлях до легкого і швидкого збагачення через грабування інших феодалів. Тих, хто заощаджував багатства, набуті працею багатьох поколінь, народів які мали високу матеріальну і духовну культуру. Монголія помітно змінилася: розрізнені і ворогуючі монгольські кочові племена об'єдналися в єдину державу. Тоді ж був виданий новий закон: Яса. У ньому головне місце займали статті про взаємодопомогу в військовому поході і заборону обману того хто тобі довірився. Тих хто порушував ці установлення(закон) того страчували. Дуже цікавий факт, але ворогів, які до кінця залишалися вірними своєму вождю щадили і приймали до війська Чингізхана, а тих хто здавався у полон гнобили, робили рабами. Добром вважалися вірність і хоробрість, а злом — боягузтво і зрада.

Після того як Темуджин став Чингізханом, його політика ще яскравіше стала відображати інтереси феодалів. Феодалам(Нойонам) потрібні були такі внутрішні і зовнішні заходи, які сприяли б закріпленню їх панування і збільшення їх доходів. Нові завойовницькі війни, пограбування багатих країн повинні були забезпечити розширення сфери феодальної експлуатації та зміцнення позицій нойонів. Адміністративна система, створена за Чингізхана, була пристосована до здійснення цих цілей. Все населення він поділив на десятки, сотні, тисячі і тумени (десять тисяч), змішавши тим самим племена і роди, та призначивши командирами над ними спеціально підібраних людей з наближених. Всі дорослі і здорові чоловіки вважалися воїнами, які в мирний час вели своє господарство, а у воєнний час бралися за зброю. Така організація забезпечила Чингізхану можливість миттєво збільшувати свої збройні сили під час завойовницьких походів.

Завойовані сотні, тисячі і тумени разом з територією для кочування віддавалися у володіння того чи іншого нойона. Великий хан, вважаючи себе власником усієї землі в державі, роздавав землю і аратів(батраків) у володіння нойона, з умовою, що ті будуть за це справно виконувати певні повинності. Найважливішою повинністю була військова служба. Кожен нойон був зобов'язаний на першу вимогу сюзерена(Чингізхана) виставити в поле призначене число воїнів. Нойон у своєму наділі міг експлуатувати працю аратів, роздаючи їм на випас свою худобу або залучаючи їх безпосередньо до роботи у своєму господарстві. Дрібні нойони служили великим. При Чингізхані було узаконено закріпачення аратів, заборонено самовільний перехід з одної десятки, сотні, тисячі або тумену в інший. Ця заборона означала формальне прикріплення(закріпачення) аратів до землі нойонів — за непослух арату загрожувала смертна кара. Спеціально сформований озброєний загін особистих охоронців, так званий кешік(беркут), користувався винятковими привілеями і призначався головним чином для боротьби проти внутрішніх ворогів хана. Кешіктени підбиралися з нойонської молоді та знаходилися під особистим командуванням самого хана, будучи по суті ханської гвардією. Спочатку в загоні значилося 150 кешіктенів. Крім того, був створений особливий загін, який повинен був завжди перебувати в авангарді і перший вступати в бій з противником. Він був названий загоном богатирів. Чингізхан зробив культом писаний закон, був прихильником твердого правопорядку. Він створив мережу ліній повідомлень у своїй імперії, кур'єрський зв'язок у великому масштабі для військових та адміністративних цілей, організував розвідку, у тому числі й економічну.

Посади та звання старших і вищих воєначальників — сотників, тисяцьких і темників — він зробив спадковими в роду тих, хто своєю вірною службою допоміг йому оволодіти ханським престолом. Стосовно віровчення, прихильником якого був Чингізхан серед дослідників немає єдиної думки. Швидше за все він вірив у єдиного Всевишнього (Аллаха, Тенгрі, Небо), а також визнавав небесні сили (Сонце, Місяць і Зірки), що дало підстави деяким дослідникам називати його прихильником Конфуціанства. Відомо, що він терпимо відносився до різних варіантів віри в Єдиного Бога — християнства, мусульманства, іудаїзму, буддизму, віри у Вічне Небо. Передусім він зосереджується на двох давньокитайських культах — культі Неба і культі предків. Небо конфуціанство розглядає і як частину природи, і як вищу духовну силу. Даром Неба є етичні якості людини, з якими вона повинна жити в злагоді, що передбачає підкорення Небу. Визнання необхідності поклоніння Найвищій сутності, Вищому правителю, єдиному Центру є найважливішою підставою того, щоб вважати конфуціанство релігією.

Незабаром після створення держави почались пограбування сусідніх племен: будинки руйнували, майно віднімали, мешканців вбивали, тих хто вижив ділили на вірних, яких приймали до свого війська, і невірних, яких перетворювали у рабів. Пізніше, втямивши що розбій, це фізично тяжка і тривала справа, Чингізхан заборонив руйнувати поселення, але продовжував грабувати майно, а за те щоб помешкання залишались цілими, обкладав даниною місцевих вождів. Вся Азія стала данником Чингізхана, він усвідомлював, що тільки грабіжницька політика збереже його владу і вірність його підданих. Окремі кочові племена Азії не могли дати гідну відсіч високоорганізованому добре озброєному війську Чингізхана, завойовані вожді йшли на службу до монголів, формувалися нові «сотні», «тысячи», «тумени», які роздавалися в феодальну власність Чингизидам.

Золота Орда була багатоетнічною державою. Вона складалася з племен і народностей, дуже різних між собою за рівнем суспільно-економічного розвитку з різними традиціями і звичаями. Основу армії складали кочові тюркські племена, кипчаки, кангали, карлуки, найманы и безліч інших. З осілих згадуються булгари, мордва, руські, греки, черкеси, хорезмийці та інші національні меншості. Монголи теж складали меншість держави, а в кінці XIII ст. монголи взагалі тюркизувалися, а мешканці Золотої Орди почали називати себе «татарами».


Про Золоту орду, читайте в сідуючому пості Магічного права з зображенням мапи Золотої орди