“Першим ворога зустрічаю”

У кожній війні є такі моменти, коли терези, що зважують її остаточний результат, коливаються, і все залежить від того, що відбувається тут і зараз. Зазвичай, у такий час до вирішальної перемоги ще далеко, але саме тоді визначається, чиєю вона, у кінцевому підсумку, буде.

Світ іще довго вивчатиме і осмислюватиме уроки сучасної російсько-української війни. Але вже сьогодні очевидно, що один із ключових її моментів – оборона Чернігова у лютому-березні 2022 року силами Першої окремої Сіверської танкової бригади, і зокрема, її першого самохідного артилерійського дивізіону (1САДН).

Сіверщина

Стратегічне значення Сіверщини для України добре виражено у повній формі відомого прислів’я: «Моя хата з краю – першим ворога зустрічаю». Досить лише глянути на мапу, щоби зрозуміти – якби не встояв тоді Чернігів, можливо, і Київ би втримати не вдалося, і, у будь-якому разі, війна б далі йшла за зовсім іншим, значно гіршим для України, сценарієм. Розумів це і ворог, тому на початку вторгнення кинув за захоплення Чернігова величезні сили. Колони ворожої техніки просувалися до міста з території Білорусі.

Успішній обороні Чернігова дуже допомогло те, що за два тижні до початку повномасштабного вторгнення бригаду було приведено на казармове положення, а бойову техніку виведено з місця постійної дислокації на замасковані позиції в район очікування. Уже за три дні до вторгнення особовий склад був у повній бойовій готовності. З вечора 23 лютого 2022 року вже чекали на бойову тривогу.

О четвертій ранку 24 лютого по тривозі особовий склад 1 самохідного артилерійського дивізіону вирушив до своїх замаскований бойових машин - САУ 2С1, установок “Град” та мінометів.

Початок оборони

Люди їхали до машин, замаскованих у лісі, у дві партії, вантажівками. Коли перша партія вже сідала по бойових машинах, на територію військової частини прилетіла ворожа ракета, яка, на щастя, поцілила у порожній навчальний корпус і обійшлося без втрат.

Вранці дивізіон уже був край поля, готовий до бою неподалік від пункту постійної дислокації військової частини, але у той момент з’ясувалося, що між артилеристами та підрозділами ворога, що наступають зі сторони Білорусі, інших підрозділів ЗСУ просто немає, а артилерія, звісно - не той рід військ, який може ставити чоло ворогу у ближньому бою посеред поля, то ж було прийняте рішення рухатися на Чернігів.  


Оборона Чернігова - стратегічний успіх ЗСУ

У наступні декілька днів практично вирішувала доля міста, і не тільки його - адже захоплення Чернігова відкривало ворогові дорогу на Київ, на північно-західних околицях якого вже йшли важкі бої, і прорив противника до столиці України зі сторони Чернігова міг би мати дуже погані наслідки.

Ворог рухався на Чернігів чисельними колонами техніки - танки, БТР, БМП, артилерія, міномети, вантажівки, допоміжні транспортні засоби. Батареї 1САДН займали вогневі позиції на околицях міста, отримували цілевказання і працювали на ураження ворожих колон. Про масштаби бойових дій тих днів свідчить той факт, що кожна наша САУ за день роботи вистрілювала близько сотні або іноді навіть більше снарядів. Загалом 18 САУ першого дивізіону щодня знищували близько трьох сотень одиниць ворожої техніки. Про масштаби втрат особового складу противника у боях за Чернігів у ті дні можуть бути лише приблизні дані, але, безсумнівно, може йтися про тисячі вбитих і поранених ворогів щодня.

Оборону міста тримали підрозділи 1 танкової бригади. Більше у місті нікого не було - адже сили ТрО лише формувалися. Піхотні підрозділи бригади мали дуже мало протитанкових засобів і не могли самостійно зупиняти просування ворожих колон. Панування ворога у повітрі було повним. Бригадна аеророзвідка мала лише невелику кількість безпілотників. Але вдалося налагодити взаємодію між підрозділами, і наша піхота постійно повідомляла про нові і нові колони ворога на підході до міста.

Ворог продовжував кружляти навколо Чернігова, шукаючи можливості в’їхати у місто, але скрізь отримував жорстку відсіч. Тим не менше, йому вдалося на окремих ділянках прорватися до міської забудови, хаотично стріляючи навколо, але розвинути успіх йому не вдалося, і російська бронетехніка горіла у місті так само, як і на його околицях. Ці райони міста зазнали значних руйнувань.

Батареї 2С1 зі складу 1САДН мали дуже обмежені можливості для маневру та безпечного укриття машин. Вели вогонь і з околиць Чернігова, і з території промислових підприємств, майданчиків, складів. Велику проблему постачання - підвозу снарядів, а також води та їжі для особового складу - вдалося успішно вирішити. В окремі моменти машини вистрілювали увесь свій боєкомплект у той час, коли інші завантажувалися снарядами, а потім вони мінялися, і так декілька разів. Вогонь вівся постійно.

Важка робота.

Артилеристам довелося виконувати свої бойові завдання у дуже складних умовах. Перебування на необладнаних, погано захищених позиціях, на холоді, під снігом і дощем, швидкі переміщення, постійна небезпека, втома, незручності, тяжка фізична робота, ворожі обстріли - все це стало важким випробуванням для артилеристів. Випробуванням, яке вони з честю пройшли.

Противник розумів, що артилерія ЗСУ позбавляє його шансів на успіх, тому розвернув справжнє полювання на українські САУ. Багато проблем артилеристам 1САДН створили ворожі міномети, літаки та гелікоптери, ракети та реактивна артилерія. Особливо активно ворог вів вогонь вже тоді, коли усвідомив, що місто йому не взяти, а треба якось прикрити відведення його виснажених підрозділів.

Перемога

Ворог відступив після приблизно місяця напружених боїв. Не відбулося захоплення Чернігова і прорив на Київ зі сторони Сіверщини. Це була перемога в стратегічній оборонній операції ЗСУ, яка багато в чому визначила дальший хід війни і унеможливила для ворога успішний “бліцкріг”, який він планував.

Успіх оборони у перший місяць після широкомасштабного вторгнення також став неочікуваним і для наших союзників, які пересвідчилися, що Україна має значно кращі шанси у протистоянні з “другою армією світу”, ніж раніше вважалося.

А для мешканців Чернігова, які пережили цей жахливий місяць, то було щастя і диво. Зі сльозами на очах вони проводжали своїх захисників, які колонами виїжджали з міста - після втечі ворога 1 САДН отримав нову задачу з прикриття державного кордону.

Нова фаза війни

Щоправда, сподівання на те, що після шалених втрат ворог отямиться і припинить наступ, виявилися марними. Війська агресора перегрупувалися з метою захоплення більших територій на півдні і сході України, то ж підрозділи 1 танкової Сіверської бригади невдовзі було переміщено для участі у бойових діях з відсічі агресії ворога на нові напрямки.

З квітня 2022 року батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону продовжують робити свою бойову роботу на критично важливих ділянках фронту.