Schtscho його робити з тими буквами?

Людей періодично збуджують контроверсійними питаннями, і недарма. Невирішених питань багато, а мислення очільників безсистемне, тому хапаються за будь-що, і пропонують бо-зна що. Чи bo-zna shcho, чи як його там писати латинкою - точно ніхто не знає, як саме, але все одно пропонують перейти на латинську графіку.

Певне раціональне зерно у тому, можливо, десь і є, але з огляду на безліч інших обставин, від цієї ідеї наразі більше шкоди, ніж користі.

Українська мова - старописемна, тобто має свою писемність протягом більше тисячі років. Ми не знаємо успішних прикладів відмови від традиційної системи письма і переходу на іншу систему, за виключенням, мабуть Румунії - але там на момент переходу на латинку, у другій половині ХІХ ст., 80% населення взагалі були неписьменні. Також згадують Туреччину, але там теж була подібна ситуація, і до того ж сьогодні у цій країні багато хто вважає, що тоді, за Ататюрка, трохи погарячкували і не варто було повністю відмовлятися від арабської графіки.

Тюркомовні та інші народи СРСР, які історично використовували арабську графіку, потім примусово переходили на латинку, потім на кирилицю, а тепер знову на латинку, мають із цим усім певний клопіт. Але у них принаймні є такий орієнтир, як Туреччина, яка в історичній перспективі буде, безсумнівно, грати провідну роль у тюркському світі. Тому залишатися на кирилиці мусульманам колишніх “республік” у складі СРСР точно не має ніякого сенсу.

Узбек, який вивчив латинку, буде добре розуміти текст, написаний турецькою. Так само і турок прочитає щось узбецькою. Але українець, який і так знає латинські літери, бо вчив же ж їх ще у школі, все одно не зрозуміє ані англійського, ані іспанського тексту, і навіть польською йому буде складно читати, якщо немає відповідної мовної підготовки.

Іноземцеві в Україні, можливо, на якомусь етапі буде легше у вивченні української мови, але без кирилиці все одно він не обійдеться з огляду на той масив інформації, який вже записаний кирилицею. А українцеві, який вивчає іноземні мови, чи буде легше, якщо він не знатиме кирилиці? Навряд…

Латинка взагалі погано передає нашу фонетику. Німецький замінник букви “щ”, наприклад, взагалі складається з семи букв - SCHTSCH. Борщ? Borschtsch. Зер гут. Можна, звісно, спробувати писати так, як передають звуки поляки, чехи, угорці (barszcz, boršč, borscs), але ж вони використовують латинку з давніх давен. В нас, на відміну від наших західних сусідів, немає задовільної і загальноприйнятної системи передачі звуків мови латинкою. Об’єктивно - таку систему розробити для української мови вкрай складно.

Прихильники латинізації українського письма інколи стверджують, що вона, мовляв, відсуне нас подалі від московщини. Навряд чи це так, бо це ж ми їх колись грамоті навчили, а не вони нас. Кирилиця - не московський винахід, а балканський. Може, не дуже вдалий, але кращого в нас поки що немає. Особисто, авторові цих рядків, наприклад, більше подобається глаголиця - чисто візуально, графічно, естетично і суб’єктивно, але то вже таке.

Проблема сучасної української кирилиці у тому, що вона насправді сильно змосковщена і зрадянщена, і не відображає значної частини нашої писемної традиції. На це вже давно звертали увагу спеціалісти, а видатні українські графіки доклали багато зусиль для розробки гарних, автентичних українських шрифтів. Цю роботу варто продовжити.

Українська кирилиця повинна мати український вигляд. Графіка літер повинна містити натяк на їх традиційне написання, і при цьому не обтяжувати текст зайвою і непотрібною декоративністю. Наприклад, написання букв “И” та “Н”. Остання не повинна виглядати як латинська “Н”. Їй краще бути трохи схожою на латинську “N” але з меншим нахилом центральної перемичк. Зеркальним відображенням такої української “N” повинна бути українська “И” - теж із меншим нахилом середньої “палички”, як на картинці. Так само “хвостики” літер “Ц” та “Щ” краще робити посередині, як вони і писалися віками.

Ці та інші зміни графіки у нових українських шрифтах повинні додати їм своєрідності, автентичності, оригінальності, і підкреслити їхній зв’язок з нашою глибокою писемною традицією.

Також говорять про обмежене паралельне використання латинки. Це корисно на дороговказах, адже всі розуміють, що напис “СНОР” - це дорога не на якийсь там Снор, а саме на Чоп. А якщо подивитися на те, як багато латинки на вивісках і написах, що лізуть в очі тут і там, то можна сказати, що паралельне використання в нас вже давно є.

Де ще воно потрібне, це паралельне використання латинки? Так, щоби вона не виглядала як якийсь дурний трансліт, який лише дратує і який неможливо прочитати?

Мабуть, назви вулиць. З огляду на збільшення кількості іноземців, які приїжджають в Україну - так, нам потрібно більше табличок з назвами вулиць латинкою. От наче і всі плюси.

Але є одне велике питання, невирішеність якого праклично ставить хрест на будь-яких спробах “латинізації” українського письма. Йдеться про корупцію, яка і досі виступає системоутворюючим економічним чинником нашого суспільного ладу, або точніше, безладу. Гроші, виділені на “програму латинізації”, збагатять “вузьке коло обмежених осіб”, і це очевидно.

Ось чому “нагорі” не говорять про розробку нових сучасних українських кириличних шрифтів. Ясна річ - масштаб “крадівництва” не той. Що можна вкрасти на шрифтах? Краще ж “замутити” дорогу програму латинізації - на цьому можна озолотитися, не гірше ніж на дорогах.

А заодно і українців посварити - хай краще про латинку сперечаються, ніж думають про інші речі. Що, наприклад, Україна - найбідніша в Європі країна найбагатших в Європі прокурорів, суддів, мєнтів, митників, депутатів і тих, хто “сидить на потоках”, замість того, щоби сидіти на нарах.

***
Українцям будуть підкидати такі “ініціативи”, щоби посварити і відволітки. Не одне, так щось інше. Якийсь час це працюватиме, а там подивимось.