30 лет Независимости Украины. Интервью с Олексой Руденко.

Олекса Руденко - заслужений художник України, доцент кафедри графіки ВПІ НТУУ “КПІ ім. Ігоря Сікорського”, член Українського Геральдичного Товариства,
член експертної дорадчої групи з питань військової символіки ГУ РСМЗ Збройних Сил України, президент Громадської організації «Департамент Воєнно-культурної антропології».

В день празднования 30-летия Независимости Украины Ronin.com.ua попросил его ответить на несколько вопросов.

-День Независимости для Вас праздник или просто дата в календаре?

-Для мене це справжнє свято, ще й з особистісним присмаком. 24 серпня 1991 року я увесь був у мітинговій стихії і це назавжди змінило моє життя.

-За 30 лет произошло много изменений. Что,по Вашему мнению, удалось? Что Вам нравится?

-За 30 років Україна пройшла великий і складний шлях. Нам вдалося створити передумови для формування тої спільності людей, яку називають нацією, хоча цей процес складний і триває досі. Нам вдалося створити більшість інститутів влади й державності, хоча діють вони ще недосконало. І що нам точно вдалося -відродити й зміцнити армію, один з небагатьох «китів», на яких базується незалежність. Армією можна пишатися.

-Что Вы категорически не приемлете из того,что произошло за эти годы ( не считая войну и Крым) ?

- Я категорично не сприймаю спроб втулити радянське минуле, десятиліття окупаційного ладу в Україні до її істориїї як природньої та інтегральної частини нашого розвитку. Саме невизнання факту окупації України білтшовицької російською владою, довге невизнання злочинів цієї влади проти України та українців, намагання продовжувати у сфері державного будівництва СРСР-вський інерційний досвід призвели до настільки довгої стагнації нашого поступу вперед. Як ми бачимо, динаміка розвитку країни значно пришвидшилася, коли почалася категорична відмова від «совка» у всіх його проявах.

-Какие действия сегодняшней власти Вы приветствуете ,а какие считаете недопустимыми?

-Я не сприймаю дій влади із затягуванням модернізації ЗСУ, я категорично не згідний з діями влади, які можна сприймати як реверанси в бік Росії як держави-агресора. Я обурююся необережними як мінімум та злочинними як максимум діями влади на зовнішньополітичній арені, які можна вважати такими, що здатні зруйнувати міжнародну підтримку України. Я проти політики діючої влади у сфері медіапростору, коли космополітичний та/або відверто ворожий наратив та контент безкарно заповнює телевізійний та інформаційний простір країни, а держава не втручається у боротьбу за свідомість людей. Хоча має цілком демократичні не диктаторські можливості протистояти цьому.