ДОВБИК

Або декілька слів по невирішеність національного питання

Молодий гравець став популярним. Мережа гуде. Тільки ледачий не висловився. Але я не ледачий, та й питання важливе, тому треба уточнити декілька моментів.

Звісно, кожен робить, як зручніше. Ми маємо багатомільйонну армію москвомовних жителів України, бо їм так зручніше, вони так звикли, так склалося, таке середовище і т.д. Причин, здавалося б, багато. Але насправді причина одна: невирішеність національного питання в Україні.

Питання самоідентифікації - одне з основних, відповідь на яке людина формує і формулює протягом свого життя. Звучить воно так: ХТО Я?

Наприклад, моя відповідь така. Я:
- українець
- романо-католицького віросповідання
- українсько-польського етнічного походження
- і далі йде все інше - що роблю, чим займаюся, кого і що люблю і т.д.

Саме у такій послідовності. Я - українець, а потім все інше. Тому у мене навіть не виникло б думки відповісти московською мовою на питання, яке мені задано українською. На камеру чи де інде. Тому що я знаю, хто я.

Люди, які живуть в Україні, мають українське громадянство, і при цьому не знають, хто вони, будуть відповідати московською - якщо їм так зручніше, вони так звикли, в них таке середовище, і т.д. Це не їхня провина, це їхня біда. Брак національної самоідентифікації.

Звісно, вони знають, який в них паспорт, якої країни вони громадяни, де вони народилися і живуть - але це не відповідь на питання “ТИ ХТО?” Вони знають про себе багато, але не знають головного. Йдеться-ж бо не про етнічну, расову чи конфесійну приналежність. Це все йде далі за списком. Йдеться про найголовніше. Про пункт перший. Там, як мінімум, у них стоїть риска. Відповіді немає.

Спитайте американця, хто він, і він скаже: “Я американець” - а потім вже все інше. Це значить, що в США національне питання вирішене. На відміну від України. Національної свідомості нам поки що бракує.

Швидкого вирішення цього питання немає. І людей, які ще не вирішили, хто вони, не варто ображати. Можна лише побажати їм швидше розібратися. І допомгти, якщо що.

P.S. Вболіваємо за збірну України разом.

Читайте уважніше. Йдеться не про претензії до конкретних людей. А про той факт, що в Україні досі не вирішено національне питання. Словосполучення "русскоговорящій украінец" є невирішеною ділемою, аж поки ця конкретна людина дасть сама собі відповідь питання "Так хто ж я? - рускоговорящій чи українець"? Поки відповаіді немає, національне питання не вирішене, а це не добре.

10:45 04.07.2021

3 +1

Victor Polk

Лично мне абсолютно все равно на каком языке даст интервью автор победного гола сборной Украины в финале ЧЕ. Пусть его даст Артем Довбык на русском, имея звание чемпиона Европы.

16:39 02.07.2021

4 +1

Victor Polk

Якбы спілкування тільки украінською гарантувало перемогу на Євро, я повністю підтримав би автора цього посту. Нажаль, ні мова, ні вишиванка, ні прапор не можуть нам грантувати перемогу у цьому турнірі.

16:43 02.07.2021

3 +1

Олег Базилевич

За такою логікою, яка різниця, якого кольору шпалери, аби тільки на стіну добре наклеювалися :-) Очевидно, що спілкування українською не гарантує перемогу на Євро. Їдеться про іншу проблему.

10:48 04.07.2021

4 +1

Константин Дмитриев

Украинцы при рождении имели огромное преимущество - двуязычие. Зачем от этого отказываться?

16:58 02.07.2021

3 +1

Олег Базилевич

Гадаю, це помилкове мислення. Ніякої користі від двомовності немає. Дотичність та залученість до використання мови та "культури" московитів робить будь-який народ об'єктом нападів "узкого міра" - від пропаганди і дестабілізації до прямого військового втручання. Час починати потроху вже розуміти, що толстоєвскій, узкоє православіє, всяка попса, с льогкім паром і така подібна іронія судьби - це лише іструменти впливу і недружнього поглинання, які працюють проти всіх нас і нашого майбутнього, якою б мовою ми не розмовляли вдома.

10:59 04.07.2021

4 +1

Только зарегистрированные пользователи могут отправлять комментарии