Принц Орхан Челебі (Orhan Çelebi)

Орхан Челебі (ймовірні дати народження та смерті 1412 - 1453) був османським принцом і претендентом на престол. Він був онуком Сулеймана Челебі (правителя, також відомого як Емір Сулейман), старшого сина султана Баязіда і старшого брата султана Мехмеда I (1413-1421). Як дядько султана Мехмеда Фатіха "Завойовника", Орхан був суперником останнього. Права принца Орхана на престол були досить вагомими за всіма мірками османської династичної традиції.

Турецький принц, який захищав Константинополь

Ми насправді знаємо дуже мало про Орхана Челебі, за винятком того, що він і його люди стали до лав захисників Константинополя в 1453 році. Цей факт може здатися досить дивним: чому це представник найродовитішої османської знаті запекло б'ється проти османського війська у безнадійній битві, захищаючи приречене місто?

Тоді на стінах міста було багато іноземних добровольців. Мабуть, найвідомішим із них є Джованні Джустіаніні Лонго, італійський кондотьєр, який привіз із собою до міста близько 700 важкоозброєних піхотинців. Були також менші загони братів Боккьярді, теж з Італії; ще близько 200 лучників, найнятих на Криті і привезених у місто Ісідором, митрополитом Київським та всієї Русі. Ще був загін каталонської піхоти, і підрозділ на чолі з доном Франциско де Толедо - цей дворянин з Ла-Манчі виводив своє походження від візантійських імператорів роду Комнін (Comnenus) і тому вирішив допомогти захисникам міста.

Але Орхан Челебі не був іноземцем. Він все своє життя прожив у Константинополі. Після невдалої для турків битви при Анкарі (1402), у якій Тамерлан вщент розбив батька Орхана, султана Баязіда, молода Османська імперія занурилася у кривавий хаос громадянської війни, відомої як Межицарство (Osman Interregnum). Протягом 11 років (1402-1413) за престол боролися кілька законних претендентів. Багато родичів Орхана загинуло. Можливо, його відправили до Константинополя ще малолітнім хлопцем, але не тільки з міркувань безпеки.

Заручник

Останні ромейські імператори охоче утримували Орхана в Константинополі як іще одного претендента на престол, щоби мати можливість впливати на османські справи і при нагоді дестабілізувати їх. Султан Мурад II, батько Мехмеда Завойовника, погодився щорічно платити 3000 срібних аспрасів за утримання Орхана в місті. Ці гроші отримувалися за рахунок надходжень від дідичних володінь Орхана у річки Стримон (або Струма, річка в сучасній Болгарії і Греції).

Тоді це було дуже багато грошей (близько 10 кг срібла). Цим коштом у місті утримувався сам Орхан і його загін з турецьких вояків-охоронців. Імператор забирав собі певну частину цієї суми (достеменно невідомо, яку саме), і це було важливим джерелом грошей, оскільки і місто, і престол сильно збідніли у той час. Але, схоже, султани рідко платили своєчасно. Останні імператори, Іоан та Костянтин, використовували цей аргумент: платіть, або ми випустимо Орхана - і мабуть, цим дуже розсердили Мехмеда Завойовника. Так чи інакше, його завоювання Константинополя у 1453 році мало на меті ітакож і усунення останнього претендента на трон.

Однак немає жодних доказів того, що сам Орхан Челебі вдавася до якихось інтриг і намагався заволодіти цим троном. На його честь, він не фрондував проти султана. Він прожив усе життя у Константинополі і, очевидно, вважав це місто своїм домом, який йому та його людям доведеться одного дня захищати зі зброєю у руках - бо інакше він загине, як і інші його родичі під час османського Межицарства. Або, можливо, Орхан просто відкидав саму думку про те, що йому може колись треба буде стати султаном, і сприймав цей трон як прокляття, яке згубило його родину.

Так чи інакше, коли почалася облога, Орхан привів своїх солдатів до стін. Імператор Костянтин XI призначив йому частину стіни для захисту - Пропонтіс, включаючи гавань Ептаскаліо - там, де стіни міста виходили до Мармурового моря. А це означає, що Орхан був надійним військовим командиромі і мав під своєю командою не менше сотні людей.

Між жорнами історії
У загальному турецькому історичному дискурсі Мехмед II - герой, а Орхан - зрадник. Однак треба визнати, що ми не можемо назвати зрадником людину, яку все життя фактично тримали у полоні, і він сам не міг втекти, бо добре знав, що його від'їзд з міста означає негайну смерть. Ось чому Орхан і його турецькі солдати билися до останнього. Вони розуміли, що милосердя до них не буде.

Є кілька свідоцтв про його смерть - але, досить дивно, всі вони розповідають іншу історію. Чи то він наклав на себе руки, чи йому відтяли голову, чи хтось пізнав його під час втечі, і т.д. Можливо, причиною цих розбіжностей є те, що у таборі Мехмеда ніхто ніколи не бачив принца і не знав його в обличчя - хоча завдання схопити Орхана, безумовно, було тоді у першій частині списку пріоритетів султана Мехмеда.

Слід також мати на увазі, що вутаборі Мехмеда повинно було бути багато таємних прихильників Орхана. Султанський двір просто зміївся інтригами і прихованими суперечками за владу і вплив. Боротьба точилася між новими вельможами, які нещодавно перейшли в іслам (греки, болгари, серби, албанці і т.д.) і їх суперниками, представниками старої турецької аристократії. Серед останніх повинні були бути і прибічники Орхана. Причина для цього була досить простою: якщо Мехмед II не зможе завоювати Константинополь і загине, то наступним султаном мав точно стати Орхан, бо інших претендентів вже не було.

Ця тема варта окремого дослідження, але поки що зупинимося на припущенні, що серед вищої турецької знаті у ставці султана цілком могли бути приховані прихильники Орхана. Деяких із найвпливовіших турецьких вельмож зі старої знаті було стято незабаром після завоювання міста, буцімто за зраду, але не дуже ясно, за яку саме. Цей факт вже сам по собі породжує багато питань.

Чи загинув Орхан у 1453 р.?

Все вищесказане підводить нас до цікавого висновку: Орхан Челебі насправді мав певний шанс втекти після падіння міста, можливо, разом із деякими своїми вцілілими людьми і завдяки зусиллям своїх таємних прибічників. Також слід пам'ятати, що пізнати Орхана ніхто із завойовників не міг.

У будь-якому випадку, постать і доля цього османського принца дуже цікава і навіть дивна, особливо з огляду на велике і важке питання: а що взагалі повинна робити благородна людина, коли вона потрапляє у таку халепу і опиняється між жорнами історії?

Скріншот: Ялчин Озбек (Yalçın Özbek) у ролі принца Орхана