Karjala Takaisin, або Карелію - назад

Щозими в українському сегменті інтернету з’являються публікації щодо чергової річниці нападу СРСР на Фінляндію у 1939 році. Справедливо відзначається важливість відчайдушного опору, який чинили фіни, а також незмінність агресивних вихваток московитів - адже їхня схильність вважати чуже своїм і нав’язливий потяг до збройної агресії, як бачимо, ніколи не минають.

Але приклад Фінляндії для України не взірець. Географічні умови театру військових дій і сам характер сучасної війни суттєво відмінний. А головне - Фінляндія ніколи не була у фокусі схибленої уяви московитів якоюсь “сакральною” територією, без якої їхній імперський міф принципово не може існувати. Так само, як і Польща.

Україні у цьому відношенні не пощастило. З України і Києва “єсть пошла русская зємля”, Київ для них - “мать городов русскіх”, і московити не заспокояться, навіть якщо ними відтято частину території - як вони тоді зробили з Фінляндією і вже зробили з Україною. Їм тут треба все, і це очевидно.

А от у чому приклад Фінляндії для України насправді важливий, і про що рідко згадують - це віра фінів у те, що території, окуповані московитами, рано чи пізно буде возз’єднано. Фіни не говорять про це щодня, але знають: “це наша земля”.

Такою ж є віра японців у повернення північних територій (т.зв. “Курильських островів”). Такою була віра естонців, латишів та литовців у відновлення суверенітету. І віра поляків, які двісті років систематично повставали проти імперської окупації - від часів Костюшко до часів Солідарності. І віра кримських татар у повернення до своєї батьківщини. Така віра взагалі переживе будь-що, бо вона нездоланна.

Тому тим в Україні, хто вважає, що Крим “втрачено назавжди”, варто подивитися на такі приклади віри. Послухати симпатичну фінську пісню “Karjala takaisin”, що значить “Карелію - назад”. І зрозуміти, що московитам рано чи пізно доведеться повертати те, що вони загарбали. “Никто не забыт и ничто не забыто”, як кажуть на москві.

Karjala takaisin: https://www.youtube.com/watch?v=z6urhFkPN5I