"Кому мешали эти бочки"(окончание)

Портрет старого еврея, біля стіни плачу. Він прожив життя. Йому матеріальне вже не потрібно. Але він у стіни плачу...

Знаю, що не всі хто починав читати цю невеселу казку дійшли до кінця. Складно. Ще важче в реаьному житті. Тому, як що хтось усвідомив приготування хліба, то хай готує і перевіряє присутність прихованої Аії під час соживання хліба. Тим хто усвідомив економіку Сміта - присутнсть Аії в єкноміці. Але всі повинні зрозуміти що в боротьбі з Аією Вам потрібні:

Тільки творчий підхід! Витримка і оригінальність допоможе Вам в ситуаціях з асиметричною інформацією. Головне - фантазія і нічого більше! Обізнаність прийде згодом.

Чоловіки економісти перечитайте знов і знов, що я написав. Особливо, зверніть увагу на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2008 року №373 в формулі оптової ціни(Ц = ВС + Ва + Вз + Вф + П), яка є підставою для визначення оптової ціни вижимки, відсутня графа непрямих соціально-економічних витрат, цей край важливий економічний показник собівартості – відсутній. Його основоположний вплив на ціну одиниці не враховується взагалі.

Держава «забула» передбачити основний показник визначення собівартості одиниці продуктів масового споживання: відношення непрямих соціально-економічних витрат до загального обсягу продажу. Держава «вродє забула», виробник-продавець отримує надприбутки і мабуть ділиться з «державними склеротиками», а споживач за свій кошт утримує і державних склеротиків і виробника-продавця!

Державне регулювання ринку хліба в Україні змоделювало ситуацію, коли при подвійній різниці вартості сировини, ціна нектару на 13,29 : 3,38 х 100 = 393 % завжди буде дорожчою, від вижимки. Тобто нектар завжди буде дорожчім від вижимки в 3 – 4 рази.

Нагадую, що обсяг певної партії зерна визначеної лабораторією якості - як мінімум, 20-100 тонн. Який чоловік-економіст буде витрачати в три, чотири рази більше, коли і «Французька булка» і «Дарницький батон» виготовлені з однієї партії борошна, абсолютно однакової якості? Розумієте? З «лимонів» не можливо приготувати «нектар». «Нектар» готується з «слив». Скоро настане час, коли: якісний хліб нікому, ніде, і ні з чого буде готувати.

На моє глибоке переконання - так була знищена технологія облаштування тростинових стріх. Колись, давно солом’яні дахи були у широкому вжитку, зберігали тепло взимку, прохолоду під час літньої спеки. Не пропускали дощ і сніг у житло на протязі 25-30 років, не потребували фарбування, гідроізоляції кожного літа, і догляду в кожну негоду. На наших очах, стимулятори росту тварин, знищують символічний продукт етнічного українця – сало. Неможливо в Києві придбати смачного м’яса, від’їдьте 100 км від столиці купіть шматок домашнього свіжого сала (щоб ще трусилось від торкання) і отримаєте ліки від всіх хвороб травного шляху, і антиоксидант для виведення шлаку з організму. Але через 48 годин після його зберігання, ви отримаєте шматок жиру, який після вживання відложиться на ваших сідницях. Закусуючи натуральний алкоголь хлібом із пророщеного зерна з підвищеним змістом клітковини, ви забезпечуєте собі світлий ранок. А горілка з нафти і крабові палички – гірке похмілля.

Ще 30 років тому, вистоявши довжелезну чергу за «алюмінієвим огірком» під Новий рік, ми стрибали від радощів. А сьогодні ми влітку, в сезон, вимушені купувати дешевий тепличний огірок сумнівної якості, отримати той, старий, традиційний для наших пращурів, але домашній пахучий смачний огірок - можливо тільки з особистої земельної ділянки. Придбати в супермаркеті екологічні вишні, сливи, черешні неможливо. Недавно спілкувався з польським фермером, який вирощує яблука. Він обробляє свій яблуневий сад хімікатами більше 20 раз на сезон. Під час збору урожаю, найманці використовують індивідуальні протихімічні засоби індивідуального захисту: протигаз, плащ, рукавиці. Хто служив в Радянській Армії знає як виглядає комплект індивідуального хімічного захисту. Ці яблука закуповує польський експортер, вигідно продає українському імпортеру. А ми купуємо цей непотріб, для використання у їжу, собі і своїм маленьким «мауглі».

Погоня масового споживача за дешевизною, і недалекоглядна державна політика, змушує нас купувати все дешеве і не якісне. А широкий попит на дешеве - вбиває якісне. Асиметрична інформація робить свою чорну справу. В Європі не визнають нашого екологічно чистого і не рафінованого соняшникового масла, молока. Росія зачинила двері для товарів з Європи. США завалені китайським фальсифікатом.

Китайці користуються своєю чисельністю. Використовуючи дешеву робочу силу, значно меншу питому вагу непрямих соціально-економічних витрат на одиницю товарів широкого вжитку створили «Китайське чудо».

І як наслідок цих глобальних, суто економічних проблем, ми втрачаємо родові технології наших пращурів. Традиційні для України - натуральні продукти. Назавжди!

Скоро! Дуже скоро, технологію приготування української пишної паляниці з руської печі «забудуть», як «забули» технологію будівництва єгипетських пірамід.

Наше сучасне суспільство дуже хворе. Хвороба вражає всіх: політиків і виборців; споживачів і виробників; науковців і студентів; вчителів і школярів; політику і економіку. Державні діячі перетворюються на «клоунів», а ляльководи на політиків. А саме головне те, що хворе суспільство не здатне протистояти зовнішнім ворогам. Втрачає основну об’єднуючу силу – довіру, або віру в ближнього.

Діагноз хвороби нашого суспільства – Асиметрична інформація.

Чомусь згадав старий одеський анекдот з величезною бородою:

Стоїть старий єврей на розі Дерібасовської і Преображенської і причитає:
- Кому мєшалі еті бочки, кому мєшалі еті бочки, кому мєшалі еті бочки…,
Підходить до нього молода людина, і заспокоює:
- Дідусю, які бочки, заспокойтеся будь ласка, немає ніяких діжок, все гаразд.
- Понімаєтє, молодой чєловєк, вот здєсь на углу, в 53 году, стояла тьотя Циля, і із бочкі торговала чьорной ікрой, а на том углу, стоял Мойша, і торговал тоже із бочкі, красной ікрой. Ответьтє мне, дорогой, кому мєшалі еті бочкі?

Мир, Вам, люди. Добра и світла!!!